На початку 20 ст. єдиних розмірів для ділових паперів та документації в Європі не існувало. Кожна паперова фабрика випускала папір свого власного формату.

Пропорції прямокутного аркуша також вибиралися різними. «Золотий» 1:1,618, який так любили архітектори та живописці Відродження, виявився зовсім не відповідним в поліграфії та книговидавництві. При складанні такого листа вдвічі, розмір сторінки ставав негарним і незручним для роботи.

Доктор наук Вальтер Портсманн (Walter Porstmann), німецький інженер, математик і теоретик стандартизації в промисловості, запропонував стандартизувати розміри паперу, взявши за основу лист із співвідношенням сторін 1:1,4142 і площею в один квадратний метр. Відношення його сторін, як одиниця до квадратного кореню з двох, при складанні навпіл давала прямокутник з тим же співвідношенням. Інакше кажучи, він був подібний первісному.

Проект Комітету з Виробничих стандартів Німеччини був опублікований 18 серпня 1922 Вихідний формат отримав позначення А0. Результати складання його вдвічі - відповідно A1, A2 і т.д. Таким чином, формат А4 - це 1/ 16 частина великого аркуша формату A0.

Цікаво , що аркуш паперу формату А4 ( 210 х 297) не можна скласти навпіл більше семи разів.