І я діждався сонця. Увійшло
Воно в мої обридлі будні
Услід за словом.
* * *
Поріділи ряди моїх друзів.
Стрімко виросла дружби ціна.
Я плачУ - не шкодую нічого.
* * *
У кожній жінці - Мадонна,
Хоч більшість із них
Потребує ще реставрації...
* * *
На по-руки візьміть, ради Бога,
Перелітні птахи,
На по-крила!
* * *
Ти вже не панна, люба Інно, -
Ти ніжна мати-одиначка
В жорстокім світі боротьби.
* * *
Є заголовок. Є підтекст.
Немає лишень тексту...
Багатообіцяючий поет!
* * *
Ця глупа ніч...
Які думки пророчі,
Які слова добірні у рядку!
* * *
В компанії Антонича і Ольжича
Суворий монолог Маланюка
Уважно слухаю.
* * *
Б"юся над кожним словом.
Колеги смакують каву.
Творче життя вирує.
* * *
Такий агресивний березень!
Здалеку вже втручається
У внутрішні справи лютого...
* * *
На світло моєї лампи
Метеликами злітаються
Поети неопалимі.
* * *
Пишу - спішу переписати
Невдалий твір:
Життя своє минуле.
* * *
Друг мій помер.
І по світу під маскою друга
Ходить мій недруг...
* * *
Три листочки на гілочці, три
Близнюки, але кожен листочок
Про своє сокровенне тріпоче.
* * *
Чергую на зупинці
День за днем -
Жодного автобуса в майбутнє!
* * *
Прокинувшись рано,
Я виграв чимало часу,
А що з ним робити - не знаю...
* * *
Прозвучав пихатий монолог.
Діалогу знов не пощастило
Встрянути в розмову.
* * *
Не розв"язати вузол,
А рубати -
Рука не піднімається...
* * *
Аби ти стала жінкою,
Нарешті,
Віддав би свою мужність!
* * *
Знов збираюся в дорогу.
Знов прощатися не буду -
Є надія повернутись.
* * *
Не буду помирати, бо земля
Промерзла до нутра -
Копати тяжко.
* * *
Із київських круч
Здаються такими дрібними
Наші луганські чвари!
* * *
Забув обличчя дружини...
Здалеку ще впізнаю
Дві великі базарні сумки.
* * *
Уміємо ж сваритися!
Миритись -
Вчимося все життя...
* * *
Завдаючи
Неймовірного болю,
Просиш любові...
* * *
...тік-так, тік-так...
Може, й зовсім не так -
Все одно хай "тік-так"!
* * *
Жіноче свято.
Для дружини й доньки
Я - соняшник усміхнений.
* * *
Чужого щастя привид -
Ще не привід
Втікати від реальності.
* * *
Таке наснилось!
А коли прокинувся -
Усе збулося...
* * *
- Будеш? Не будеш?
- Буду,
Аж до Страшного Суду!
* * *
Мої думки
У трьох рядках
Блукають...
1998
http://maysterni.com/publication.php?id=85496
|
