Хоку... Доволі незвичне та нове для нас, українців, слово. А от для японців все навпаки. Вони надзвичайно люблять читати та складати хоку - трирядкові ліричні поезії.
Старий ставок.
Одна жабка -
його душа.
***
Глибока осінь.
Листя опало.
Одна сосна зелена.
***
Всохли дерева.
Спів солов’я
Стихає.
Навроцький Назар
Одна-однісінька квітка -
oдна душа
на тлі холодної осені.
Куровська Влада
Старе дерево.
Пташка спить.
Золота осінь.
***
Яскравий вогонь.
Сліпучий жар.
Темна ніч.
Вишневська Марина
Повіяв вітер -
Упав каштан.
Так багато їх на землі.
Уривай Сергій
Небо голубе,
Вода хлюпоче –
Риба пливе.
***
Впаде сніг -
залишиться слід,
заскриплять двері.
***
Спить собака.
Різкий дзвін.
Зелений лист.
***
Ворота заскрипіли -
на дворі зима.
Синиці прилетіли.
***
Повітря тихе.
День сумний -
дерево зрізане.
Монастирська Анжела
ДОВІДКА
Хоку (хайку) — традиційний жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш, що постав у XVІ столітті на основі першої півстрофи танка і складається з 17 складів (5-7-5). Виникнення хоку було зумовлено розвитком міської культури. Існувало декілька шкіл хоку: Кофу ― "давня школа", пов’язана з іменем Мацунаги Тей-току; школа Нісіями Соїна; школа Сьофу ― "достеменна школа", що вважалася найсерйознішою школою, де найвизначнішим поетом був Мацуо Басьо, який реформував цей жанр, зосередившись на безпосередньому зображенні природи. Зверталися до хоку й такі поети як Танігуті Бусон (XVIII ст.), Кобоясі Ісса (IXX ст.), Масаока Сікі межа (IXX-XX ст.), Володимир Коломієць (XX ст.), Марія Ревакович (XX ст.) та інші.
Хоку вважають жанром пейзажної лірики, що будується на певному домінуючому образі, який має викликати в уяві закінчену картину. Однак із самого початку хоку виходили за межі однієї пейзажної замальовки. В трирядкових ліричних поезіях знайшли відображення й особливості японського суітосприйняття, звичаї та вірування японців, спосіб життя японського народу в найхарактерніших под-робицях, найтонші порухи душі.
Найчастіше розповідь в хоку ведеться у теперішньому часі. Це дає змогу автору показати свої переживання, які він відчуває у момент написання хоку. Також дуже важливим є те, скількома рисками малюються ієрогліфи хоку, які стоять поряд. Якщо кількість рисок рівна, то японці вважають, що це хороше хоку. А чим більша різниця в кількості рисок - тим воно гірше. Хоку заборонено писати на політичні, релігійні теми, а також про кохання.
Мацуо Басьо написав три правила хорошого хоку:
- Сабі - зосередженість, спокійна радість самотності;
- Сіфі - усвідомлення гармонії прекрасного;
- Наусомі - глибина проникнення.
Приклад хоку Мацуо Басьо:
Соловей улітку
в заростях молодого бамбука
оплакує старість свою.
***
Метелик літає.
Одна-однісінька тінь
на всьому полі.
***
Старий ставок!
Жабка стрибне -
сплеск пролунає
Переклад: Геннадій Турков
http://visnuk.blogspot.com/2010/08/blog-post_6092.html
| 
