 Про автора
Олесь Васильович Доріченко народився 1936 року в місті Києві.
Закінчив Київське хореографічне училище.
Працював солістом балету в Державному заслуженому ансамблі танцю УРСР імені П. Вірського та Державному заслуженому академічному народному хорі імені Г. Верьовки.
З творчими колективами республіки побував у багатьох країнах світу. Учасник чотирьох Всесвітніх фестивалів молоді та студентів. Лауреат міжнародних конкурсів. Видав поетичні книжки «Промені», «Контрасти», «Одностайність», «Круговиди», «Осягнення», «Вікно у вересень», «Назавше».
***
...Босоніж ступаю по землі,
По духмяних лугових покосах,
По отавах смарагдових в росах...
Босоніж ступаю по землі.
...В золотих беретках нагідки
Жовтими голівками махають —
День новий, зорю нову вітають
В золотих беретках нагідки.
...Опадають яблука в траву.
Дерева обтяжені плодами,
Виплекані нашими трудами.
Опадають яблука в траву...
***
Життя складається:
Із пам’яті,
Із снів,
Із насолод,
Із радощів,
Із муки,
Із зустрічей,—
А більше із розлуки,
Із марева,
Із марення,
Із мрій...
Життя складається:
Із музики
І слів,
Із помислів промінних
І надій,
Із віри в завтра,
Світлих наших дій,
Із співчуття,
З любові,
Із розпуки.
...Візьми мою долоню в теплі руки
І вірою цілющою зігрій.
Життя моє у посмішці твоїй,
У погляді ласкавому твоєму.
Зело печалі проти волі п’ємо.
...Життя складається Із спогадів
І мрій...
***
Пахнуть літом твої губи,
Коси — стиглими садами.
Чи знайдем себе, чи згубим,
Не поспівши за літами?
Руки світяться коханням —
Осявають наші лиця,
Ніби все оце востаннє,
Мов цьому не повториться.
Заплелися наші долі —
Ми в цім світі неподільні.
У химернім ореолі
Наші душі божевільні.
Все літають, все кигичуть,
Ніби щастям не уп’ються,
Ще собі біди накличуть,
ІЦе об скелі розіб’ються.
А кругом вирує море,
Грізні грози й блискавиці,
Ну а їм би у простори —
їм би волею упиться.
...Пахнуть літом твої губи,
Коси — стиглими садами.
Чи знайдем себе, чи згубим,
Не поспівши за літами?
| 
