Досвід свідчить, що там, де немає проблемної ситуації, труднощів, там немає самостійного мислення, а має місце тільки робота пам’яті, спрямована на пригадування раніше вивченого матеріалу або відтворення щойно почутого або прочитаного. Тому при викладанні нового матеріалу майстер повинен намагатися створити ситуацію, коли учні гостро відчувають недостатність тих знань, якими володіють, і усвідомлюють необхідність набуття нових.

   Шукаючи вихід із труднощів, в які ставить учнів проблемна ситуація, вони аналізують її і приходять до формулювання проблеми, тобто до визначення теоретичного або практичного завдання, яке потребує вирішення. Як результат, кожен учень стикається з рядом питань. Рішення їх обов’язково пов’язане з особистими розумовими зусиллями учнів, спрямованими на переробку і застосування того досвіду і знань, що в них є.

   У процесі  вирішення проблеми учні пізнають нове, до цього їм невідоме. Це, як правило, розвиває їх пізнавальні інтереси. У результаті самостійних пошуків відповіді учні відчувають задоволення, що робить навчальну діяльність радісною.

   Практика показує, що найбільш високу активність проявляють учні, якщо їм надається можливість проявити ініціативу при виконанні роботи і аналізові одержаних результатів.