Живеш за правилами – так, як книжка пише.
За правилами розмовляєш і мовчиш,
За правилами твориш світ і пишеш вірші,
Будівлю зводиш, дерево садиш.
За правилами йдеш через дорогу,
Любов і ненависть – за правилами теж,
Як каже правило, звертаєшся й до Бога,
За правилом і в небуття підеш…
І що це за така суха програма? І що це за конвеєрне життя?
А що як в прописі зроблю чорнильну пляму
Або перемету через поріг сміття?
А що як не вклонюсь тому, хто виліз вище,
Й чиновнику тупому на лапу – ні гроша?
А що як словом чесним по морді уперіщить,
Як прутом, лицеміру ображена душа?
А що як перелізу через паркан високий
І в поле волошкове забреду,
І з Небом чорнобровим, синьооким
В обнімку по центральній вулиці пройду?
А що як раптом серед людного майдану
Відчую крила – й від асфальту відірвусь,
Й на метушню навколо Дому Білого погляну
І більше в «правильний» цей світ не повернусь?!
Я хочу жити так, як Серце прагне,
І як давно намріяла Душа …
Щоб любій справі віддаватись спрагло,
А не тягти чиюсь поклажу з-за гроша.
Під райдугу свій прапор розмалюю,
Щоб кожен з радістю під нього щиро став,
Бо світ усміхнений, веселковий люблю я,
А не такий, як хтось з трибуни прописав.
… Строфу дописую останню опівночі –
І треба йти до сну, бо зрання знов
Почну життя за правилами (хочу чи не хочу).
І що тут скажеш про любов чи нелюбов?..

ЗА НЕНАВИСТЬ СПАСИБІ Й ЗА ЛЮБОВ

Спасибі всім, хто на шляху моїм траплявся,
За ненависть, любов, за зло і за добро.
Ви жити вчили – й ваш урок удався:
Мене ніхто і не зламав, і не зборов.