Аксіома нормального вчителя: людина має право на помилку, а я — людина! Мої помилки та промахи, незадоволення батьків та учнів, зауваження шкільної адміністрації — це все природно і не є приводом для переживань. Це — життя. Це моє природне середовище перебування.

Будь ласка, шановні колеги, не прагніть бути якоюсь немислимою досконалістю, високим ідеалом, безгрішною людиною та безпомилковим працівником. І вже тим більше не переживайте й не засмучуйтесь, якщо у вас це не виходить. Не треба, не варто! Не потрібно нам усе це, та й навряд чи подібне можливо. А що дійсно треба, так це — бути самим собою, чесно й сумлінно працюючи на своєму робочому місці. Помиляйтесь і виправляйте свої помилки, одержуйте зауваження та прагніть до постійного особистісного росту, працюйте та приймайте нормально, що у вас не все виходить. А ще — боріться зі своєю звичкою, зі своїм жагучим прагненням усе робити правильно, безпомилково й ідеально. Правда, при цьому, шановні колеги, не варто ідеалізувати й оточуючих вас людей, пред'являючи до них завищені вимоги, очікуючи від них досконалості в усьому.

Наприклад, наші з вами учні не повинні бути тихими й абсолютно слухняними дітьми, які сидять на уроках, не здригнувшись, дивляться вчителеві в рот і беруть з уроку все. А вдома весь час сидять і учать уроки. Як відомо з досліджень психологів, з усього запропонованого на занятті матеріалу учні засвоюють лише 10-15 % почутого. І це — нормально, це — природно для здорових людей. Не треба ідеалізувати та мати завищені очікування у відношенні й батьків учнів. По-вашому, вони вас не цінують? Вони не розуміють, скільки ви вкладаєте в їхніх дітей? Але, по-перше, вони не були на вашому місці і не проводять разом з вами уроки. А по-друге, зрештою, це - ваша робота. І не треба очікувати за неї похвали, щоденного схвалення та подяки.

У вас неідеальне, недосконале начальство? А воно повинне бути ідеальним? А яке воно, досконале? Завучі й директор роблять вам нескінченні зауваження? То це - їхня робота. І взагалі, досить ідеалізувати людей навколо й мати завищені очікування. Ніхто вам нічого не винен: ні хвалити вас, ні створювати навколо вас зону підвищеного комфорту, ні обожнювати вас, ні насолоджуватися спілкуванням з вами й захоплюватись вами.

Треба просто зрозуміти та прийняти, що навколо вас звичайні, нормальні люди, з їхніми пороками та недоліками. Вони не можуть і не повинні бути ідеальними, тому не варто їх критикувати.