Конструювання змісту шкільної освіти

(фактори, що впливають на трансформацію  змісту освіти)

 Принцип фундаменталізації наукових знань

При виробленні наукової позиції стосовно побудови змісту освіти слід поряд з фактором оновлення інформації враховувати фактор її старіння, що пов’язано із прискоренням науково-технічного прогресу. Тому право на життя має те суспільне знання, яке не лише засвідчує той чи інший факт, а й задає однозначно перспективи розвитку певного наукового напряму. Визначення таких знань за спрямованістю має забезпечити зберігання й трансформацію фундаментальних наукових знань у кожному навчальному курсі. Такі знання мусять складати єдину основу, що визначається критерієм стабільності. Від неї безпосередньо залежатиме рівень глибини викладання конкретного освітнього предмета, ступінь його формалізації.

Принцип гуманітаризації

Це радикальна гуманітаризація освіти, посилення особистісного виміру в педагогічній науці, орієнтація на людину та фундаментальні цінності, які визначають головною метою та змістом системи освіти гармонійно розвинену особистість. Цей принцип передбачає насамперед підвищення статусу гуманітарних і суспільних навчальних предметів із суттєвим переосмисленням і переглядом їх змістового наповнення. Спільною метою їх вивчення має стати формування необхідного комплексу знань із проблем розвитку людини, її взаємовідносин із соціальним і природним середовищем. Вивчення цих навчальних предметів повинно допомогти молодій людині пізнати суспільство на різних етапах його історії, осмислити феномен культури, сенс свого існування та існування інших людей.

Принцип відповідності

Виходячи з цього принципу, зміст сучасної шкільної освіти, крім традиційних елементів – знань, умінь, навичок, повинен містити такі, що відповідно до гуманістичного та особистісно зорієнтованого характеру освіти відбивають необхідність формування ціннісних орієнтацій учня, оволодіння методами наукового пізнання, творчого мислення, навичок міжособистісного спілкування, способами самопізнання.

Принцип рівноправності

Це означає неможливість заміни компонентів, а значить, і їхніх функцій, один одним. Так, наприклад, формування ціннісних орієнтацій не може підмінюватися знаннями про цінності, розвиток особистості ототожнюватися тільки з посиленням розумових здібностей дитини.

Принцип корисності знання

Цей фактор має впливати на процес створення й оновлення змісту освіти і зумовлюється історичним досвідом, який переконує: для повноцінного суспільного розвитку важливим є забезпечення умов для своєчасного та ефективного розв’язання різноманітних практичних задач, що передбачає відтворення як академічно-наукових знань, так і практичних. Педагогічна оцінка наукових знань має також здійснюватися з раціональної точки зору, ураховуючи їхню життєву значущість для людини. Звідси й підвищення інструментально-перетворюючої ролі дослідного знання, оскільки воно виступає необхідним пізнавальним засобом досягнення, суб’єктом різноманітних практичних цілей.

Принцип відповідності

Навчальний матеріал має відповідати віковим інтелектуальним можливостям дитини. Він спрямований на розв’язання протиріччя між науковою логікою інтерпретації суспільних чи природних явищ та логікою їх сприйняття школярами різного віку. Цей принцип пов'язаний також з установленням межі трудності для того чи іншого навчального матеріалу.

Принцип системності

Одним із напрямів реалізації цього принципу є створення спеціальних комплексів-систем (блоків, модулів), що відображають розвиток системних наукових уявлень. Між цими комплексами встановлюються певні логічні та змістові відношення, які можуть змінюватись, забезпечуючи трансформацію знання.

Інтеграція навчального змісту

На даний час в освіті науково-дидактичний прогрес реалізується як внутрішньо дисциплінарна інтеграція, коли автономний навчальний курс набуває чіткої логічно-змістової структурованості. У навчальний процес має бути введена система філософських категорій і понять типу: відношення, залежність, величина тощо, які подають знання як соціокультурне надбання, що проявляє себе в будь-якій науковій галузі, а отже, і в навчальному курсі. Подібна інтеграція призводить до формування в суб’єкта вчіння цілісного образу світу та створює можливість регулювання певного рівня глибини засвоєння профільних предметів, що є одним зі шляхів вирішення проблеми складності навчального змісту.

Принцип урахування єдності

змістової та процесуальної сторін навчання

Зміст освіти існує лише у процесі навчання: він може бути доведений до учня лише шляхом включення в навчальний процес. Це означає необхідність урахування закономірностей навчання, його логіки, умов перебігу.

Принцип контекстного оволодіння навчальним змістом

Даний принцип має слугувати зв’язку між навчальним змістом і практично перетворювальними діями і повинен виступити спеціальним предметом осмислення школяра. Згідно з ним, і первинний етап ознайомлення, і етап усвідомленого привласнення, і узагальнення навчального м матеріалу учнем мають здійснюватись у контексті сукупності його перетворювальних дій. Цей принцип також зумовлює нерозривну єдність внутрішньої й зовнішньої діяльності суб’єкта вчіння, яка має фіксуватись у його свідомості в судженні про те, що засвоєне знання служить керівництвом до дії. Тож будь-яка модель навчального процесу, яка претендує на свідоме засвоєння учнями навчального матеріалу, повинна містити систему практичних завдань різного цільового призначення, але спрямованих на використання майже кожного фрагмента змісту освіти.

Принципи стандартизації

Серед багатьох принципів стандартизації можна виділити три основних: принцип наступності, принцип єдності, принцип гнучкості.

–                Принцип наступності реалізується у 2-х напрямках – вертикальному й горизонтальному. Вертикальний – наявність різних ланок навчання, а горизонтальний – широка варіативність навчальних закладів.

–                Принцип єдності – зміст має бути єдиною системою з атрибутами багатокомпонентності й багаторівневості. Зміст навчальних предметів у будь-якому загальноосвітньому закладі має адекватно відображати науковий підхід до пізнання реальності та формувати науковий стиль мислення, але різними можуть бути вимоги до рівня знань і вмінь інтелектуального та практичного характеру, які визначаються типом навчального закладу, його профільними особливостями. Цей принцип також передбачає структурну єдність змісту освіти на різних рівнях його формування – від більш загальних до часткових. За цим принципом окремі предмети мають бути орієнтовані на загальне уявлення про склад і структуру змісту освіти.

Принцип гнучкості

Вимагає відбору кожним навчальним закладом зі стандарту певної галузі тих блоків навчальної інформації та відповідних вимог до її засвоєння, які найбільше відповідають його профілю. Із цих блоків конструюється програма навчальної дисципліни, яка може бути доповнена деякими додатковими питаннями.