Згідно з прийнятою у християнстві небесною ієрархією, Михайло – верховний воєначальник у війні з ворогами Бога.
За стародавніми переказами, колись сатана був найяснішим із небесних духів, за що він і був названий Люцифером. Але з часом у нього з’явилися самолюбство, гордовитість і злоба, і він спокусив цим багатьох інших духів. Архангел Михайло зібрав військо благочестивих ангелів і виступив на війну проти сатани та його ангелів. Підступний сатана не втримався і був скинутий разом зі своїм військом на землю. А Архангел Михаїл з тих пір не перестає і далі боротись за славу Творця, за справу порятунку роду людського, за церкву і чад її.

Архістратига Михайла здавна називають ангелом-охоронцем усіх християн, а українці вважають його покровителем столиці нашої держави – Києва. Недарма на сучасному гербі Києва, як і стародавньому, зображений образ архістратига з мечем.

У народній уяві архангел Михаїл змальовується мужнім лицарем, який перемагає всі темні сили на землі. Саме тому, коли гримить грім, наші предки говорили: це архістратиг Михайло веде війну з чортами. А ще кажуть: де б не заховався нечестивий - стріла архангела знайде його скрізь.

 

21 листопада приймають вітання всі Михайли, народжені цієї пори. Михайло - українське ім'я єврейського походження, воно широко розповсюджене у християнських народів і євреїв. Походить від єврейських слів “мі-ка-ель”— «Той, хто подібний до Бога», буквально — «Хто як Бог».
Із Михайловим днем пов'язана ціла низка народних прикмет. З давнини вважають: з Михайла зима морози кує.

Якщо в цей день випадає сніг, кажуть, що це Михайло приїхав на білому коні.

“Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня” - свідчить прикмета. А інша доводить: “Якщо Михайло з дощем не услужить – добру й суху весну ворожить”.

Михайлів день вважається рубіжною датою — з цього дня “зима встає на ноги”.