Екстравертована особистість більше звернена у бік сприйняття, ніж уявлення. Така
людина легко піддається впливу оточення, стимулам ззовні, постійно
шукає нових переживань, любить ходити в кіно, дивитися телевізійні
передачі.
Вона
відмінно почуває себе в суспільстві, де отримує відразу безліч
вражень і багату інформацію, і з задоволенням проводить час з
приятелем, базікаючи про те, про се.
Серед
улюблених занять таких людей слід відзначити спорт, в якому вони або
активно беруть участь самі, або з захопленням віддаються спортивному
видовищу. Трапляються
і екстравертовані колекціонери, однак у збиранні ними тих чи інших
предметів не відчувається внутрішньої зацікавленості. Колекціонування не служить для них певним інтелектуальним поштовхом.
Під
час подорожей екстравертована особистість націлена перш за все на
цікаві переживання, а зовсім не на те, щоб збагатити свої знання і свій
внутрішній світ враженнями нового.
Для таких людей властива деяка поверховість мислення, і все, що надходить ззовні, не піддається особливому аналізу. Це обумовлює схильність до чужого впливу і легковір'я.
Будь-яке
повідомлення, що послідувало в категоричному тоні, для
екстравертованої особи - безперечний факт, навіть у тому випадку,
коли достатньо хоча б трохи задуматися і зіставити факти, щоб виникли
сумніви в достовірності інформації. Тому часто описуваний тип людей стає просто рупором свого оточення. Все,
що вони чують від інших, читають, чують по радіо (а для жінок - дуже
часто висловлювання чоловіка), є незаперечною істиною. Однак їхні думки не відрізняються стійкістю, оскільки внутрішньо не переробляються. Тому нове повідомлення, подає інше освітлення фактів, легко може все перекинути в їхній свідомості.
Явною спрямованістю до того, що приходить ззовні, обумовлена безпосередність реакцій на зовнішні подразники. Події,
що привертають увагу в даний момент, легко стають для таких людей
пануючими і призводять до вчинків, які зумовлені суто зовнішньою ситуацією.
Думки, які могли б пригальмувати подібну необдуманість реакцій, відсутні. Ось чому екстравертована акцентуація тягне за собою імпульсивність вчинків.
Нижче наведений приклад однієї екстравертованої особи із
закінченою вищою освітою, що свідчить про те, що екстравертованність
аж ніяк не пов'язана з недостатністю інтелекту.
Раугільда М., 1913 р. нар., домогосподарка. У школі вчилася добре, в 19 років отримала середню освіту, після чого почала вивчати англійську мову та історію. Заняття у вузі були перервані, коли М. в 22 роки вийшла заміж. Чоловік загинув на війні. Після війни М. вирішила відновити перервані у свій час заняття у вузі, який благополучно закінчила, отримавши диплом вчительки. Деякий час викладала в школі. У 33 роки М. вдруге вийшла заміж і остаточно залишила професійну діяльність. Вона просто не відчувала педагогічного покликання. Набагато охочіше вона займалася домашнім господарством і дітьми (їх у неї двоє: один від першого, другий - від другого шлюбу). Хоча
обидва її чоловіки і за професією, і, судячи з її розповідей,
інтелектуально знаходилися на більш низькому рівні розвитку, ніж сама
М., однак вони вирішували в сім'ї все, крім питань приготування їжі та
прибирання. Соціально-політичні погляди її чоловіків ставали її власними поглядами. Як же їй вдалося отримати вищу освіту? Навчалася вона легко, дуже швидко все сприймала. Власних думок, як і власних проблем, у М. ніколи не було. З обов'язками вчительки, з дисципліною в класі вона відмінно справлялася. Вона, в основному, дотримувалася матеріалу програми та підручників, не вносячи нічого свого, оригінального. Вільний час на самоті М. проводила неохоче, але оточення завжди знаходилося: у неї було кілька близьких подруг. Їй завжди було неважко зав'язувати близькі стосунки з людьми, зокрема з чоловіками. Більше всього на світі М. любила розважатися. Вона
займалася і спортом - легкою атлетикою, плаванням, обожнювала дивитися
спортивні змагання: з великим хвилюванням стежила за тим, хто переможе,
але ніколи не ставила прогнозів. М. любила і подорожі, туристичні походи, але ставилася до них дещо безладно, просто раділа, що побачить щось нове ...
Під час бесід М. поводилася доброзичливо і привітно, у неї був прямий і відкритий характер. Коли
ми пояснили їй відміну екстравертованості від інтровертованості і
запитали, до якої б категорії вона себе віднесла, вона, не замислюючись,
відповіла: "Звичайно, я екстравертована людина".
Цей
випадок підтверджує, що екстравертованість або інтровертованість
людини аж ніяк не залежить від її інтелектуального рівня. У описаної особи інтелекту цілком вистачило на закінчення і середньої школи, і ВНЗ (правда, в два прийоми). Однак вона ніколи не відрізнялася умінням самостійно мислити. Вона покладалася у всьому на судження своїх чоловіків. При професійному вдосконаленні думала мало. Хоча М. і вміла в загальному передати своїм учням знання, але нічого свого вона не додавала. Взагалі,
життя ця особа долала легко, займалася спортом, розважалася,
подорожувала, але не замислюючись глибоко над життєвими проблемами.
Слід зазначити, що М. постійно відчувала велику радість від спілкування з людьми. Завдяки своєму відкритому характеру, відсутності гальмувань, вона легко знаходила друзів обох статей. Однак екстравертованість не завжди супроводжується посиленими пошуками контактів з людьми.
Нижче наведено ще один випадок помітної екстравертованості особи, у якої ледве налагоджувалось спілкування. Вольфганг Г., 1945 р. нар., муляр за професією. У дитинстві був жвавою, балакучою дитиною, але з дітьми не дружив. Вчився добре, на роботі він на хорошому рахунку. У вільний час постійно шукає розваг. Любить спорт, займається футболом, плаванням, катається на велосипеді. Виїжджаючи на велосипеді за місто, завжди бере з собою транзистор, слухає музику. У дома постійно слухає платівки, має пристойну фонотеку. По телебаченню особливо любить дивитися гостросюжетні фільми або оперети. Г. читає, хоча і не багато. Улюблені жанри - пригодницькі романи, спортивні оповідання. Надає перевагу не книгам, а ілюстрованим журналам, тому що в них не тільки прочитаєш, "але і побачиш щось новеньке". У нього є колекція листівок з видами різних міст і країн. Але особливо радує його можливість кудись поїхати, щоб побачити "все це" на власні очі. Крім листівок, колекціонує поштові марки. Живе без проблем; про релігію, політику не замислюється.
В цілому він добре проводить час, але - один; не дружить ні з юнаками ні з дівчатами. Зв'язків з жінками Г. не має. Немає в нього і потреби в дружній участі, переживаннями він ділиться зазвичай з рідними. У знайомих завжди відчуває себе трохи незручно, не знаходить теми для бесіди. Не бере участь, як правило, ні в спільних іграх, ні в танцях. Взагалі любить бути один, зі своїм транзистором, з пластинками і не відчуває потреби в приятелях.
Під час бесід Г. завжди ввічливий, охоче відповідає на запитання. Однак говорить монотонно і не супроводжує свої слова ні жвавою мімікою, ні жестами. Вже з однієї слабкої емоційної забарвленості мови можна було прийти до висновку, що йому нелегко вступати в контакт з людьми.
Отже, перед нами типовий випадок екстравертованості структури. Про
це говорять спрямованість інтересів Р. в цілому і приватні схильності
та захоплення: спорт, екскурсії на велосипеді з транзистором, читання
пригодницьких романів і т.п. Але при цьому контакти з іншими людьми зведені до мінімуму. "Розважальні заходи" Г. воліє проводити в поодинці.
Цікаво,
що навіть його манера включатися в бесіду підтверджує і навіть
ілюструє його своєрідний індивідуалізм: властива йому слабка здатність
контактування підтверджується мізерністю вираженої моторики.
Загалом, характер акцентуації особистості Г. свідчить про типову
екстравертованість, але зважаючи на наявність гальмувань при
встановленні контактів з людьми ця особливість психіки проектується не
так на людей, а на речі і на різноманітні зовнішні враження.
Спрямованість людини на людей і зовнішні події спостерігається також і при гіпоманіакальному темпераменті. Людина з таким темпераментом захоплена тим, що відбувається навколо, вона постійно відволікається. Гіпоманіакальний темперамент неважко сплутати з екстравертованістю особистості. Їх розмежування, безумовно, можливо, бо існують
гіпоманіакальні особистості з типовими інтровертованими рисами. Так,
тиху серйозну людину, який мало "проявляє" себе, ми найчастіше
відносимо до безсумнівно інтровертованої особистості. Проте нерідкі випадки, коли субдепресивний темперамент поєднується з явно вираженою екстравертованістю поведінки. Нижче наводиться такий випадок.
Хелена В., 1934 р. нар., працівниця. У школі ця тиха, надоїдлива дівчинка вчилася добре, була однією з кращих учениць класу. Діти її любили, у неї завжди було багато подруг, з деякими вона підтримує стосунки донині. Сумні події завжди помітно пригнічують В., вона довше інших пам'ятає про них. Взагалі
вона виділяється своїм песимізмом, схильна бачити все в похмурих тонах,
хоча часто-густо зловісні передчуття не виправдовуються. З незнайомими В. дещо боязка, невпевнена в собі, але з близькими спілкується легко й охоче. Не любить бути одна, сильно прив'язана до сім'ї. Своїми негараздами найчастіше ділиться з рідними. Любить проводити час з матір'ю, з сестрою або подругою, віддає перевагу довгим прогулянки. Іноді читає що-небудь цікаве, але рідко: любить базікати з близькими. Інших проблем, крім побутових, В. не знає. Ніколи
не замислюється над питаннями релігії, політики, технічного прогресу,
попросту приймає до відома те, що передають по радіо, або приєднується
до думки рідних, подруг. З чоловіками взагалі не контактує, хоча їй вже за тридцять.
Під
час бесід В. тиха, серйозна, майже не сміється, але все ж
відчувається в ній якась душевність, що вельми полегшує спілкування. Якщо торкатися тем, що виходять за межі вузькопобутових інтересів, вона висловлює думки близьких, які легко сприймає.
Цей опис створює враження, що перед нами дещо недорозвинена, відстала істота. Не треба, однак, забувати, що в школі В. добре встигала. Інтелект дозволяв їй і думку логічно побудувати, і мати широкий кругозір. Останнього
слід було б очікувати особливо тому, що В. має трохи депресивний
темперамент, отже, вона повинна бути схильною до роздумів,
самоаналізу. Але
для В. це не характерно, екстравертованість у неї виявлялася не в
пошуках нових знайомих, оточення, не в прагненні побачити побільше
нових віддалених об'єктів, а в тому, що її увагу цілком поглинулась
рідними та близькими подругами. Що стосується більш далеких знайомих, то контакти з ними гальмувалися її субдепресивними рисами.
