ТЕМА 1.  Теоретичні засади курсу „Етика та естетика”(0,5 год.)

П Л А Н:

1. Задачі курсу „Етика та естетика”.
2. Сутність поняття „етика” та „естетика”, їх науковий статус.
3. Філософське розуміння категорій „етичного” та „естетичного”.

 Використана література:

1. За ред.В.О.Лозового. Естетика: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
2. Віктор Малахов. Етика: Курс лекцій/ Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Либідь, 2004.
3. За ред.В.О.Лозового. Етика: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004.- С. 5-13.
4. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник. -  К.: Видавничий центр „Академія”, 2005.

Рекомендована література:

Методичні поради:

•  Вивчення даної теми слід розпочинати з визначення актуальності етики та естетики.

Запитання : 

 1. Задачі курсу „Етика та естетика”

Кризові явища, пов’язані з розвитком існуючої цивілізації, глобальні проблеми, які на весь голос заявили про себе людству (екологічні, демографічні, проблеми війни і миру, голоду, хвороб, культури тощо) можуть бути вирішеними людьми з гуманістичними орієнтирами, які б прагнули будувати світ і своє життя на загальнолюдських моральних цінностях.

Українське суспільство, яке поступово трансформується, має морально відродитися. Тому за сучасних умов етичні знання стають важливим чинником розвитку духовної культури суспільства і морального світорозуміння особистості, а до етики як науки ставляться нові вимоги.

Сьогодні інтерес до вивчення моралі виявляють соціологи, політологи, правознавці, що посилює вимоги, які ставляться до етики – виявляти її власну природу, специфіку і роль у житті людини, закономірності функціонування і розвитку, джерело походження моральних цінностей. Усе це має важливе значення як для самої етики, так і для того, щоб підкріпити інші науки, які мають справу з мораллю, науковим розумінням її особливостей.

 На даному етапі головними завданнями етики є:

Слова „мораль”, „етика” сприймаються в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто розуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого – моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого. Поняття: „моральний кодекс”, „морально-трудове виховання”, „моральна стійкість” відомі всім, але сутність їх залишається прихованою. Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, - це важливо для кожного. Порядна людина має зважати на вимоги моралі.

Всі ви чули характерний вислів: „не читайте мені мораль!”. Викладання „Етики та естетики” – не читання моралі й не має на меті спонукати когось до добра та порядності. Хоча в коло завдань етики безперечно входить формування певних засад моральної культури, котрі мають допомогти тому, хто справді прагне добра.

 2. Сутність поняття „етика” та „естетика”, їх науковий статус

Етика, як і естетика -  є науками. Кожна з яких має свій предмет вивчення та завдання, які вони розв’язують, кожна має свій понятійно-категорійний апарат, який розкриває зміст предметної сфери етики.

Термін „етика” походить від давньогрецького слова „ethos” („етос”), яке спершу означало спільне житло, домівку, пізніше – звичай, правило, характер. Слово „естетика” грецького походження, означає „той, що має відношення до чуттєвого сприйняття”. Вперше термін етики, як науки ввів Аристотель. Відомі праці „Нікомахова етика”, „Евдемова етика”. Термін „естетика” ввів німецький філософ А.Баумгартен у 18 ст.

Загалом етика є наукою, яка досліджує мораль; з’ясовує її сутність, природу, походження, історичний розвиток та категорії моральності: обов’язок, справедливість тощо.

Етика як наука виконує низку функцій. Головними серед них є: описова, ціннісно-орієнтаційна та функція вироблення етичних знань, які реалізуються в єдності, а їх розмежування має умовний характер.

 Предметом етики є мораль як форма індивідуальної та суспільної свідомості, загальні закономірності їх буття.

Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності з її різноманітними напрямами: природою, суспільством, людиною та її діяльністю в усіх життєвих сферах. Так, з естетичними властивостями явищ і предметів зустрічаємося, коли розглядаємо чудові квіти, величні споруди, коли пишаємося високогуманними вчинками людей, високохудожніми творами мистецтва. Про людей, чутливих до краси, говоримо, що вони мають естетичне чуття.

Отже, по-перше, естетичне – це ціннісне ставлення до навколишнього світу.

По-друге, будь-який тип ціннісного ставлення функціонує у повсякденному бутті людини і виявляється у вигляді естетичного сприйняття, естетичного переживання, естетичної оцінки, естетичного смаку.

По-третє, з часом ціннісне ставлення людини диференціювалося, внаслідок чого відокремилися цінності, що утворили уявлення  людей про корисне та придатне (утилітарні цінності); особливу групу утворили етичні, моральні цінності (вчинки з точки зору добра, шляхетності, справедливості); у такий самий спосіб відокремилися релігійні, політичні, правові цінності.

Структура етики як науки, чи структура етичного знання, включає шість змістовних блоків.

Слід сказати, що структура даних наук передбачає 2 рівні  пізнання - емпіричний та теоретичний.

Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об’єкт і спирається на дані спостережень та експериментів (узагальнення, зіставлення, класифікація).

 Теоретичний рівень передбачає самостійну діяльність, спрямовану на вдосконалення і розвиток поняттєвого апарату науки.

Щодо емпіричного рівня, то чим більше ми будемо обізнані з історичною і культурною різноманітністю моральних норм, цінностей, звичаїв, тим мудріші ми будемо, тим ширшим будуть можливості власного нашого морального, життєвого й культурного вибору. 

Щодо теоретичного рівня, то  все зводиться до поняттєвого відтворення, сутнісного осмислення й обґрунтування предмета - моралі як такої.

3.     Філософське розуміння „етичного” та „естетичного”

 Етика та естетика належать до філософських дисциплін, оскільки вивчають не лише стосунки між людьми, а й ставлення індивіда до світу (актуальність цієї проблеми визнавали ще мислителі Давньої Індії). Вони досліджують цінності життя, вчать оцінювати різноманітні ситуації морального вибору, відповідність вчинків і дій нормам моралі, налаштовують людину на самооблагородження, вдосконалення свого буття і буття соціуму, до якого вона належить, з’ясовують місце людини у світі, її призначення, сенс життя.

Якщо розглядати поняття „етичного” та „естетичного” з точки зору філософії, то

 Спочатку значення термінів „етика” й „мораль” в основному збігались. Пізніше, у ході історико-культурного розвитку, зокрема, розвитку науки і суспільної свідомості, мораль стали розуміти як реальні явища (звичаї суспільства, усталені норми поведінки, оціночні уявлення про добро, зло, справедливість тощо). Етику почали розглядати як науку, що вивчає мораль.

Російським аналогом терміна „мораль” є поняття „нравственность” („моральність”). Ці поняття часто ототожнюються.

Отже, як говорилося вище, етика - це наука про мораль та моральність.

Моральні якості виступають як риси характеру і виявляються у взаємовідносинах з іншими людьми. Моральні явища дещо розпливчасті, невловимі, вони важко фіксуються.

Моральні норми та оціночні уявлення виражають інтереси тих чи інших соціальних груп, суспільства в цілому і стають основою поведінки людей.

Етика як наука виникла і розвивалася у межах філософії і розглядалася як практична філософія, або як моральна філософія.

Вона базується на 2-х засадах:

- фактах реального морального життя (вчинках індивідів і діяльності соціальних груп) ;

- та філософському світогляді.

Причому світогляд не може бути нейтральним, він завжди ціннісно орієнтований. Тому можна стверджувати, що скільки історичних типів світогляду, філософських напрямів, стільки й етичних шкіл, систем.

Зміст предмета етики відображений в історії етичної думки і залежить від філософської світоглядної системи, на якій базується етичне знання.