Ой, струна, ой, струна не витримує часто,
Як напне її випадок, мов тятиву.
Та не дам я Мелодії в штопорі впасти –
Все на світі я з нею ж бо переживу!

Маю рідних і друзів по духу й по крові.
І нема ворогів. То нещирі лиш є.
Будьте всі мені радісні, будьте здорові,
Щоб вітало піснями вас серце моє!

Й хоч струна, хоч струна не витримує часто,
Як напне її випадок, мов тятиву.
Та не дам я Мелодії в штопорі впасти –
Все на світі я з нею ж бо переживу!

Ті, хто стрівся мені, – не чужі перехожі.
Ви – мої очі, вуха і крила мої.
Це ж для вас розквітають в душі моїй ружі,
Це ж у серці співають для вас солов’ї.

Нехай Музи струна не витримує часто,
Як напне її випадок, мов тятиву.
Та не дам я Мелодії в штопорі впасти –
Все на світі я з нею ж бо переживу!

Ви потрібні мені, як надійнії крила.
Ваше Добре і Зле – то мій вітер в путі.
А без нього злетіти увись мені буде несила.
А без вас що робити мені у житті?

Не біда, що струна не витримує часто,
Як напне її випадок, мов тятиву.
Та не дам я Мелодії в штопорі впасти –
Все на світі ж бо з нею я переживу!