|
Для
досягнення певних успіхів у взаємовідносинах з партнерами, секретареві необхідно
опанувати хоча б основи невербального (безсловесного) спілкування. У практиці ділової
взаємодії виділяють декілька основних жестів та поз, що відображають різний
внутрішній стан співрозмовника.
- Жести відкритості свідчать про доброзичливий настрій та бажання говорити
відверто.
- Жести підозрілості й потаємності свідчать про недовіру, бажання щось
приховати. У таких випадках співрозмовник механічно потирає лоб, скроні, підборіддя,
намагається прикрити обличчя руками. Але найчастіше він намагається відвести
погляд. Інший показник потаємності – розбіжність жестів. Якщо людина вороже
налаштована, але посміхається, то це свідчить про те, що вона неприродною
посмішкою намагається приховати свою нещирість.
- Жести та пози захисту є ознаками того, що співрозмовник відчуває небезпеку
або загрозу. Найбільш поширений жест цієї групи знаків – схрещені на грудях
руки, а також стиснення пальців у кулаках. У такому випадку слід сповільнити своє
мовлення та рухи, пропонуючи партнерові зробити те ж саме.
- Схрещення рук нерідко супроводжується холодним, ледь примруженим поглядом
та неприродною посмішкою.
- Жести роздумів та оцінки супроводжуються станом задумливості, прагненням
розв’язати проблему. Задумливий вираз
обличчя – жест "рука біля щоки” свідчить про зацікавленість.
- Жест "поскубування перенісся”, який іноді поєднується із заплющеними очима,
свідчить про глибоку зосередженість та напружені роздуми.
- Коли співрозмовник зайнятий процесом прийняття рішення, він почухає
підборіддя, що супроводжується примруженням очей – ніби щось розглядає у
далечині, шукаючи там відповідь на своє запитання. В разі прийняття рішення він
виходить з цього стану.
- Коли співрозмовник підносить руку до обличчя, спираючись підборіддям на
долоні, а вказівний палець витягує уздовж щоки – це означає, що він критично
сприймає докази.
- Жести сумніву та невпевненості найчастіше пов’язані з почухуванням
вказівним пальцем правої руки місця під мочкою вуха. Дотик до носа, його легке
потирання – також знак сумніву. Коли співрозмовнику важко відповісти на
запитання, він вказівним пальцем починає торкатися або потирати носа.
- Людина обережна підіймає плечі й опускає голову. Така постава нерідко
супроводжується малюванням на аркуші паперу.
- Жести, постава достатньо красномовно свідчать про небажання слухати і
прагнення закінчити бесіду. Якщо під час бесіди співрозмовник опускає повіки –
це сигнал, що ви стали нецікаві, чи просто набридли йому, або ж він відчуває
зверхність над вами.
- Жест "почухування” вуха означає бажання не сприймати почуті слова. Інший
жест, пов’язаний з дотиком до вуха, вказує на те, що співрозмовник наслухався
достатньо і хоче висловити власну думку.
- У випадку, коли співрозмовник дійсно бажає швидше закінчити бесіду, він
непомітно пересовується або
відвертається до дверей, при чому його ноги повертаються в той же бік.
Повернуте тіло та положення ніг
підкреслюють, що йому дуже хочеться піти. Показником такого бажання є також
жест, коли співрозмовник знімає окуляри та демонстративно відкладає їх на бік.
У даному разі потрібно чимось зацікавити партнера або дозволити йому піти.
- Жести, які свідчать про бажання затягнути час, у багатьох випадках
пов’язані з окулярами. Зволікаючи час для обміркування рішень, співбесідник постійно
знімає окуляри і протирає лінзи.
- Добрим засобом взаємодії є копіювання жестів співрозмовника. В разі
погодження з ним потрібно повторити його поставу.
- Жести незгоди можна назвати жестами витіснення, оскільки вони проявляються
внаслідок невисловлення власної думки. Збирання неіснуючих ворсинок з костюма є
одним із таких жестів. Співрозмовник, збираючи ворсинки, сидить, відвернутий
від інших, і дивиться додолу. Це найбільш поширений жест несхвалення. Якщо
співбесідник постійно збирає ворсинки з одягу, це є точною ознакою того, що
йому не подобається все, про що говориться, навіть якщо на словах він зі всім
погоджується.
- У процесі ділового спілкування дуже корисно стежити за положенням плечей,
рук та голови партнера. Згадані жести майже не фіксуються свідомістю, але мають
у процесі спілкування велике значення, бо набагато краще за слова передають
справжні думки та настрої.
- Людина підіймає плечі, якщо вона напружена, й опускає, якщо розслаблена.
Піднята голова та схилені плечі можуть означати відкритість, зацікавленість,
настрій на успіх, відчуття контролю над ситуацією.
- Схилена голова, підняті плечі можуть виражати замкненість, почуття поразки,
презирство, невдоволеність, страх, невпевненість. Схилена набік голова може
свідчити про інтерес, зацікавленість і, можливо, про флірт.
- Крім розглянутих існують ще інші постави та жести, що не менш красномовно
передають той чи інший внутрішній стан співрозмовника. Наприклад, за допомогою
потирання долоней передаються позитивні очікування. Зціплені пальці рук означають
розчарування та бажання співбесідника приховати своє ставлення до почутого.
- Дуже важливим у невербальному спілкуванні є контакт очима під час розмови.
За допомогою очей передаються найбільш точні та відкриті сигнали людської
комунікації. Тому під час бесіди
контролюйте вираз своїх очей. Щоб налагодити добрі стосунки зі співрозмовником,
погляд секретаря повинен зустрічатись з його
поглядом близько 60-70% всього часу спілкування. Не дивно, що людина,
котра зустрічається із своїм співрозмовником поглядом менш ніж 1/3 часу
спілкування, рідко користується довірою.
- Якщо досвідчені співбесідники спроможні стримувати свої емоції за допомогою
жестів та рухів тіла, то ніхто не може контролювати реакцію своїх зіниць. Зіниці радісно
збудженої людини розширюються в чотири рази порівняно з нормальним станом. І
навпаки, коли вона гнівається, або в неї поганий настрій, зіниці звужуються.
- Очі володіють особливим засобом самопрезентації, назва якому погляд. Погляд
сам по собі в змозі здійснювати сильний психологічний тиск. Поглядом секретар інформує керівника, що до
нього за його відсутності завітали високопосадові особи, хто з присутніх вищий
за рангом, про готовність розпочинати захід.
- Поглядом секретар дає зрозуміти керівникові, що в його зовнішності щось
негаразд. Така інформація корисна і
вкрай необхідна. Але про ті чи інші види невербального інформування між
керівником та референтом повинні бути конкретні домовленості..
- Дуже корисно вміти розпізнавати настрій людини за її мімікою. У міміці
важливе положення губ, оскільки вони – мовчазні джерела емоційної інформації.
Розтягнуті в посмішці – показник радості та дружелюбності. Стиснуті губи –
показник відлюдкуватості, вигнуті – сумніву або сарказму. Опущені куточки рота
– свідчать, що людина не в настрої.
- У створенні власного іміджу велику роль відіграє усмішка. Коли людина
посміхається, її обличчя стає
незрівнянно кращим.
- Існує безпосередній зв’язок між душевним та фізичним станом людини і її
посмішкою. Якщо співрозмовник не в гуморі, його посмішка буде виглядати страдницькою.
Якщо йому добре – посмішка радісна. Душевний спокій завжди відбивається на
посмішці. Усміхнене обличчя частіше викликає до себе прихильність.
- Таким чином, знання правил невербального інформування і тактовне
застосування його методів є ще одним кроком для досягнення успіхів секретаря у
спілкуванні із керівником та відвідувачами.
|
