 | Приклад з життя. Восьмирічний син взяв у знайомої гроші.
Купив солодощів і сам же увечері зі сльозами на очах в усьому зізнався батькам. Це незаможна родина. Хлопчина ще має старшу сестру. У батьків немає можливості купити йому все, що хотілося б.
Однак такого ще не траплялося. Дуже хотілося б вірити, що це ще не вирок, як же вчинити з дитиною?
|
Перш за все не поспішайте з висновками, не
розібравшись у ситуації.
- З'ясуйте, чому
саме дитина таке вчинила, які мотиви скоєного? Може, хотіла придбати на ці
гроші щось конкретне? Тоді що саме?
- Наскільки це відповідало
її нагальним потребам? Якщо йдеться про їжу — поміркуйте, може, саме цього
справді бракувало в домашньому харчуванні? Гроші пішли на солодощі? Пригадайте,
чи купуєте їх хоч трохи для сина? Якщо ні — робіть висновки, а от що саме
купувати — вирішуйте, виходячи з власних фінансових можливостей. Те ж саме — коли
дитина, приміром, придбала собі взуття, бо не має в чому ходити.
- У будь-якому
випадку, уважно вислухайте пояснення хлопчика. І наберіться терпіння! Ні в
якому разі не бийте — це не дасть результатів. Натомість будьте максимально
доброзичливі при розмові!
- Поясніть, що
кожна людина має свої можливості заробітку — певно, у вашої знайомої вони
більші, тому вона й не витратила ці кошти. Однак у неї були свої міркування
щодо того, як їх витратити, і таким учинком її плани було зруйновано.
- Поясніть, що
стороння людина, яка не є членом родини, не має жодного права на ці кошти.
Доберіть слова, які б змусили дитину щиро розкаятися в скоєному. Якщо
побоюєтеся, що ви — не найбільший авторитет для сина і ваших слів може бути
недостатньо, попросіть поговорити з ним того з рідних чи друзів родини, кого
він найбільше шанує, до слів котрого найбільше прислухається. Мета такої
розмови — не присоромити хлопця, але акцентувати на неприпустимості подібних
учинків, на тому, що від нього ніколи не чекали такого. Тоді обіцянка більше
так не робити буде дана насамперед тим людям, чиєю довірою, добрим ставленням ваш син дорожить найбільше.
- Якщо хлопчик
після скоєного й сам щиро розкаюється — чудово! Однак і в цьому випадку дорослі
повинні пересвідчитися, чи не повториться ситуація. Звісно, дитина має
попросити вибачення в того, в кого взяла гроші. Чи варто піддавати розголошенню
такий факт? Якщо це буде перший і останній випадок в її житті — думаю, що ні.
Якщо хлопчик щиро визнає свою вину, йому хотітиметься, щоб про такий його вчинок
всі швидше забули, та й сам волітиме забути про це. Тож не акцентуйте на тому,
що сталося, і в жодному випадку, потрапивши в якесь товариство разом з дитиною,
не згадуйте-про це.
- Однак у
сімейному колі розмова з сином повинна відбутися! Варто розповісти йому, чим надалі загрожуватиме такий інтерес до
чужого гаманця, — особливо коли спіймають на гарячому. Не перебільшуйте, але
згадайте й про загрозу опинитися ще підлітком у місцях „не надто
віддалених", поясніть, як це вплине на долю дитини і її рідних, до яких
наслідків може призвести. Намагайтеся викликати в хлопця бажання ніколи не
брати чужого. Якщо ваша родина вірує в Бога, нагадайте про Його заповідь: „Не кради".
Якщо син буває з вами в церкві, підкажіть
йому, що він обов'язково має розкаятися в крадіжці ще й на сповіді, що за
підтримки священика теж спричинить позитивний ефект.
- Чи розуміє
хлопчик, як нелегко даються вам гроші? Розкажіть йому, як працюєте, як
стараєтеся, щоб вистачило на все — і, попри те, не можете заробити на все
одразу, тож доведеться вибирати, що придбати в цьому місяці, що — згодом, на що
потроху збиратимете гроші ближчим часом.
- Поінформуйте,
які нагальні потреби в родині: може, вам нема в що взутися, а старша дочка виросла з
літнього одягу? А може, гроші потрібні на ліки, чи ви збираєте їх по копійці,
щоб на канікулах діти могли десь трішки відпочити? Запропонуйте синові разом з
вами спланувати сімейний бюджет на поточний місяць, розклавши „по
поличках" усі прибутки і витрати. Вирішіть, яка сума піде на харчування,
на необхідні в господарстві речі, скільки можна виділити на те, що придбав за
чужі гроші хлопчик.
- Поміркуйте
разом з ним, чому саме стільки можна буде витратити, але не більше? Вчіть його
цінувати потреби ближніх і рахуватися з ними. Якщо зростає в атмосфері любові і
любить своїх рідних, ви порозумієтеся. Найгірше, коли дитина не може пояснити, навіщо
взяла чужі гроші, або й не замислюється над цим. Якщо дрібні крадіжки
неодноразово повторюються і вона не може дати однозначного пояснення своїм
учинкам, може йтися про досить рідкісне явище — клептоманію, визнану
хворобою, коли людина просто не може не прихопити щось чуже. Тоді без
індивідуальної консультації фахівця — психолога, психоаналітика чи психіатра —
просто не обійтися.
|
