ПРИСЛІВ’Я   ТА   ПРИКАЗКИ

Прислів’я та приказки  мають свої характерні риси, що виділяють їх серед фразеологічних одиниць. Вони виражають мислення народу, формують його життєвий, соціально-історичний досвід. Характерні ознаки прислів’їв та приказок – їх ідейний зміст і висока художність, стислість вислову, метафоричність. Прислів’я та приказки багаті на протиставлення, епітети та інші засоби образного вислову. Не випадково І.Франко назвав прислів’я та приказки  „скарбом нашої мови та народного досвіду”. Зразки прислів’їв та приказок: Де керівник гарний, там робітник справний; Панам був рай, та настав край;  Як дбаєш, так і маєш; Де господар добре робить, там і поле буйно родить; Вдача собача: не брехне – то й не дихне; Нема хліба – їж пироги. Прислів’я та приказки найчастіше використовують в розмовній мові,  у творах художньої літератури, в публіцистиці. За своїм змістом вони охоплюють майже всі сторони життя:

• про користь праці та знання:  Без діла слабіє сила; Хочеш їсти калачі – не сиди на печі; По роботі пізнати майстра; Праця чоловіка годує, а лінь марнує; Учись змолоду – пригодиться на старість; Вік живи – вік учись; Як бригадир порядкує, так бригада й працює;
• про дружбу:  З добрим дружись, а лихих стережись; Без вірного друга велика туга; В лиху годину узнаєш вірну людину; Не той друг, хто лащиться, а той, хто печалиться; З ким поведешся, то й наберешся; Скажи мені, хто твій товариш,   тоді я скажу,  хто ти; Хоч ох, та вдвох!;
•  про відвагу, уміння:  Де відвага, там і щастя; Не лише силою треба боротись, а й умінням;
•  про боротьбу проти пережитків у свідомості людей:  Стоїш високо – не будь гордим; Діла на копійку, а балачок на карбованець; Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним; Говори мало, слухай багато, а думай ще більше; Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить; В протоколі густо, а на ділі пусто; Краще розумна догана, ніж дурна похвала; У чужому оці порошину бачить, а в своєму і сучка не добачає;
•  про розум:  спарувались двоє: одне дурне, а друге нерозумне; дуже грамотний: слово „корова” пише з м’яким знаком; Мудра голова дбає не про дурні слова, а про добрі діла; Треба розумом надточити, де сила не візьме; Дурень і в макітрі макогона зломить; Голівочка як маківочка: хоч витруси та викинь.