Семантично категорія «професійна компетенція» відноситься до понять «компетенція» і «компетентний». Поняття «компетенція» «компетентність» походять від латинського «competo», значення якого в українській мові зводиться до «підходжу, відповідаю»; «досягаю; добиваюся». Значення «підходжу» і «відповідаю» є основою поняття «компетенція».

Поняття компетенції пов’язується з сукупністю повноважень, прав і обов'язків якого-небудь органу або посадовця. Словник іноземних слів пояснює поняття «компетенція» (лат. Competentia) — як приналежність по праву, коло повноважень якого-небудь органу або посадової особи; коло питань, в яких дана особа володіє пізнаннями і досвідом, і «компетентність» (лат. Competens, competentis) — володіння компетенцією; володіння знаннями, що дозволяють судити про що-небудь. Значення «добиваюся» і «досягаю» означають процесуальність дії і визначають суть компетенції, визначаючи динамічний аспект даної категорії.

Таким чином, відмінність компетенції і компетентності полягає в тому, що «компетенція» є інституційне поняття, що визначає статус якої-небудь особи, «компетентність» же у свою чергу є поняттям функціональним, що виявляється в діяльності.

Згідно філософським дослідженням науковців, концепція професійної компетенції спирається в своїй основі на тріаду:

Концепція професійної компетенції

Ця тріада лежить в основі обґрунтовування процесу професійного становлення особи, а саме вичленення трьох етапів цього процесу: мотиваційно-ціннісного, теоретико-методологічного і діяльнісного.

У американській соціальній науці розроблена модель «компетентного працівника», яка є дуже популярною зараз. В ній робиться спроба виділити комплекс індивідуально-психологічних якостей фахівця, в який входять:

• дисциплінованість,
• самостійність,
• комунікативність,
• прагнення до саморозвитку.

Важливою особливістю цієї теорії є акцентування на саморозвиток особи, під яким розуміється процес самовивчення, при якому особа приймає вимоги, трансформує їх для себе адекватно рівню свідомості, розвитку здібностей, сформованості потреб. Як наслідок, в американській теорії «компетентного працівника» найважливішим компонентом його кваліфікації стає здатність швидко і безконфліктно пристосовуватися до конкретних умов праці.

В структуру суб'єктивних чинників деякі науковці включають тип спрямованості, рівень здібностей, компетенцію, в яку входять спеціальна і професійна компетенція, методична, соціально психологічна, диференціально-психологічна, аутопсихологічна компетенція.

Виділяються три основні компоненти цієї структури:

• особистісний,
• індивідуальний;
• професійні знання і уміння, тобто професійна компетенція, що визначається за рівнем саморозвитку.

Вони повинні забезпечувати потребу і можливість постійного саморуху, саморозвитку, самоосвіти особистості. Тому професійна компетенція розуміється як інтегральна характеристика особистості, ключове поняття для характеристики діяльності, що дозволяє фахівцю найпродуктивніше реалізовувати себе в конкретних видах трудової діяльності, забезпечуючи стійкий ефективний характер праці, визначаючи потребу і здатність постійного саморуху, саморозвитку, самоосвіти особи.

Основними характеристиками компетенції є такі:

мобільність, гнучкість відповідно до змінних умов об'єктивної реальності; орієнтованість на майбутнє; діяльнісний характер; уміння здійснити найкоректніший вибір вирішення проблеми.

Порівнюючи поняття «кваліфікація» і «компетенція», необхідно відзначити, що другий термін ширший від першого, оскільки він включає, крім суто професійних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості як ініціатива, співпраця, комунікативні здібності, здібність до саморозвитку і самовдосконалення, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, наявність чіткого уявлення про себе як професіонала.

Успіх майстра виробничого навчання повною мірою залежить від рівня його професійної підготовки. Професійна майстерність припускає здатність ефективно здійснювати свою діяльність і є взаємозв'язком теоретичної бази знань, професійно важливих якостей і досвіду, а також його творчих і особистих якостей. Важливу роль в процесі роботи відіграють особистісно-організаційні якості. Порядність у відносинах із учнями і викладацьким складом, доброзичлива атмосфера на заняттях, але і вимогливість теж, сумлінність, хороші організаторські здібності сприяють створенню необхідної ділової атмосфери і зацікавленості учнів у навчанні.

Однією з істотних якостей, якою повинен володіти майстер, є професійно-педагогічна спрямованість. Ця якість розглядається як центральна ланка, без якої неможливо професійне становлення особистості його як викладача. Щоб бути справжнім професіоналом, недостатньо тільки знання предмету і уміння його викласти. Важливе бажання фахівця працювати в цій сфері, його позитивний настрій до викладацької праці, потреба удосконалювати свої професійні знання і уміння.

Професія майстра пов'язана з різними аспектами комунікації. У питанні організації навчання важливо зробити акцент на встановлення взаємодії майстра і учнів, учнів один з одним. При управлінні навчанням необхідний гнучкий стиль роботи, коли в доброзичливій формі проходить розумова робота учнів по засвоєнню знань у відповідності з поставленим практичним завданням.

Управління процесом навчання в демократичному стилі припускає рівну і активну участь всіх членів колективу, у тому числі і майстра, у вирішенні завдань навчального процесу. Це вимагає від нього педагогічних умінь, направлених на створення в навчальній групі атмосфери доброзичливості; сприяє зацікавленості та відповідальності учнів при колективній роботі; вчить учнів справедливо оцінювати свою роботу і погоджувати свою діяльність з думкою колективу.

В основу кваліфікаційних вимог, які висуваються до майстра в/н, повинні бути поставлені компоненти професійної компетенції, пов'язані з реалізацією мети навчання на різних рівнях, з урахуванням сучасних соціальних вимог і реальних умов освіти. Виділяю такі базові компоненти компетенції майстра в/н:

1. Соціально-психологічна компетенція.
2. Комунікативна і професійно-комунікативна.
3. Загальнопедагогічна професійна компетенція.
4. Наочна компетенція у сфері спеціальності майстра.
5. Філологічна компетенція.
6. Творча, дослідницька компетенція.
7. Професійно-значущі якості особи.

Кваліфікаційні вимоги ставлять своїм завданням визначити відповідність рівня професійної компетенції майстра одержаній спеціальності. Отже, професійна компетенція і кваліфікаційні вимоги, які ставляться до майстра, визначаються метою, завданнями, змістом навчання, а також методичними, організаційними і ін. підходами до процесу підготовки майбутніх фахівців.

Майстер повинен бути людиною з вищою педагогічною освітою, який є фахівцем в галузі теорії і практики, активно володіє професійною термінологією, має педагогічний досвід, володіє відповідною професійною компетенцією, знайомий з характером і специфікою своєї діяльності, можливостями, труднощами і умовами роботи майстра. Під професійно-важливими вміннями майстра слід розуміти вміння педагогічно, психологічно і методично грамотно здійснювати свою професійну діяльність, спрямовану на формування професійної компетенції учнів.

Професійна компетенція майстра є не механічною сумою якостей, а їх закономірно організованою системою, яка виступає в комплексі суб'єктивних властивостей, специфічних тільки для професійної діяльності. Даний комплекс формується в ході освоєння ним професійної діяльності.

Професійна компетенція майстра — це індивідуальні властивості суб’єкта професійної діяльності, які необхідні і достатні для її реалізації на нормативно заданому рівні та які позитивно корелюють з її основними результативними параметрами — якістю, продуктивністю, надійністю.

Професійна компетенція майстра охоплює всі аспекти педагогічної компетенції, перевершуючи її за об'ємом знань і умінь. Показником сформованості професійної компетенції є майстерність майстра виробничого навчання, яка складається з сукупності професійних знань, умінь і здатності застосовувати їх в своїй професійній діяльності.

О.В.Цюпак

ЛІТЕРАТУРА

1. Василевський С.М. Лекційний виклад у вищій школі. – М.: 1959.

1. Загвязинський В.І. Викладання як творчий процес// Вісник вищої школи. – 1987. - № 7. – С. 22 – 29.
2. Ільїн В.С. Цілісний підхід до формування особистості// Теоретико –методологічні основи формування особистості школяра і студента.: Тез. доп. Всесоюзної наукової конференції. –М.: 1990.
3. Кузьміна І.В. Професіоналізм особистості викладача та майстра виробничого навчання. –М.: 1990.
4. Лотман Ю.М. Про семіотичний механізм культури // Антологія культурологічної думки. – М.: 1996.
5. Словник іншомовних слів. М.: 1989. – С. 247.
6. Сластьонін В.А., Міщенко А.І. Професійна педагогічна підготовка сучасного вчителя // Радянська педагогіка. – 1991. – № 10. – С. 79-84.
   1. Сухомлинський В. А. 100 порад вчителю // Вибрані педагогічні.твори. – Київ. 1980. – т. 2.
7. Філософський енциклопедичний словник. – М.: Радянська енциклопедія, 1983.