Наші предки мали стандартний і символічний набір продуктів для Пасхального кошика. Нині ж ми, трохи забувши звичаї, а головне — з появою чималої кількості заморських продуктів не гребуємо додавати їх до традиційних продуктів для освячення. То що ж має бути в кошику, який несемо до церкви?

Паска — символ воскресіння. Раніше наші предки освячували хліб, що вважається в усьому світі продуктом номер один. З часом хліб замінили рум’яною солодкою паскою, що символізує достаток у домі, а також вправність і кулінарну досконалість господині, особливо, коли спечена власноруч. За звичаєм, пасочок випікають кілька: окремо кожному члену родини, але обов’язково має бути одна велика — для спільної святкової трапези. Взагалі в нашого народу з випіканням паски існує чимало обрядів та звичаїв. Раніше, коли господиня місила тісто, не витирала руки об ганчірку, а виходила в сад та витирала об стовбури дерев. Вірили, що плоди, які дозріють на тих деревах, будуть такі ж великі і солодкі, як паска. Коли запалювали в печі, кидали туди минулорічну свячену вербу. Посадивши паску в піч, одразу йшли висаджувати капусту й цибулю, аби були такі ж великі і білі, як паска. Затим, якою вдасться паска, ворожили: якщо рум’яна, пишна, не підгоріла, то все буде добре у житті, якщо тріснула чи порепалась — протягом року в родині може трапитися щось недобре, зруйнуються плани. Найгірше, коли паска у печі перекинулась — казали, що це ознака того, що незабаром може бути серед рідних чи друзів покійник.

Яйця — символ відродження життя і перемоги над смертю. Писанки і крашанки — один із символів Великодня.

Баранчик — символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Християни вірили, що освячений баранчик гарантує в майбутньому прихильність таємних сил природи і вбереже дім від стихійного лиха.

Масло та сир — продукти з молока, що символізують нероз­ривний зв’язок матері й дитини, людей та Ісуса Христа. Ці мо­лочні продукти не створені людиною, а подаровані природою, що є символом жертовності Бога.

Шинка та ковбаса — символ достатку, оскільки у давні часи не кожна сім’я могла собі дозволити їх купити. Також освячен­ня м’ясних страв сягає коренями ще у старозавітню Пасху: на це свято споживали жертовне ягня, яке було прообразом Ісуса.

Сіль — символ очищення, оберіг від злих очей. Є повір’я, якщо посипати свяченою сіллю поріг, то погана людина не зможе зайти до хати. У Біблії сіль символізує один із засобів зв’язку Бога з його народом. Під час Нагірної проповіді Ісус Христос називає своїх учнів “сіллю землі”. Гуцули насипають сіль навіть у взуття під устілки, аби убезпечити себе від відьомських наслань та поробів, роблять це також люди, які часто ходять на цвинтар, “щоб не ходити по мертвій землі”.

Хрін — символ сили та здоров’я. Також символізує міцну віру у Воскресіння. Хрін — це міцне коріння, гіркота якого нагадувала євреям гіркоту полону єгипетського, а нам — гіркоту полону гріха. Хроном піст починається та закінчується, його потрібно їсти при зміні системи харчування. У народі кажуть, що хрін відганяє нечисту силу, цілий корінець хрону кладуть у кошик, щоб продовжити дітородну функцію чоловіка.

Також є нехарчові обов’язкові атрибути святкового кошика.

Барвінок (мирта) — вічнозелена рослина, символ вічного життя. Гілочками обплітають стінки кошика, що означає єдність людини з природою.

Рушничок — обов’язковий елемент, який господиня вишиває заздалегідь. Нитки — символ життя. їх поєднанням у вишивці жінка, яка вишиває рушничок, творить своїй сім’ї щасливу долю та довгі роки життя. Люди вірили: якщо освячувати рушник сім років підряд, то з його допомогою можна добути навіть цвіт папороті.

Свічка — предмет, що символізує світло та Божу благодать. Запалюючи свічку в церкві під час служби, ми духовно єднає­мося з іншими віруючими, це спільна радість свята.

Священики наголошують, що недоречно і непотрібно класти в пасхальний кошик спиртні напої, бо вони не згадуються в молитві на освячення. Сьогодні часто можна побачити у великодніх кошиках фрукти, солодощі, мінеральну воду, соки, оливки, різноманітні приправи та інші продукти, які не мають жодного стосунку до Пасхи. Це — наслідок нерозуміння символів, хоча таке й не є гріхом, однак зовсім зайве. Не потрібно класти у святкові кошики і кухонні прибори, як-от ножі та виделки. Церква також наголошує, що в пасхальних кошиках не освячуються хрестики, образки, медальйони та інші речі, адже для цього слід звершити належний чин саме цих речей освячення.

Деякі етнографи кажуть, що існує звичай класти у кошик гроші, які носять потім у гаманці цілий рік, щоб не переводились. Освячували і ніж, щоб завжди був у домі. Але настійливо радять менше у пасхальний кошик класти купованих штучних декорів. Немає сенсу освячувати, наприклад, польських коників чи зайчиків, бо це, по-перше, не наше, а по-друге, куди його потім подіти — це вже свячена річ, її не можна просто викинути.