Що таке інтелектуальна власність?

Інтелектуальна власність (англ. Intellectual property) - у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах. Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Інтелектуальну власність поділяють на: авторське право і суміжні права та патентне право. Спільною ознакою авторських та патентних прав є те, що їх об'єктами виступають результати творчої діяльності людини.

           Поняття інтелектуальної власності тісно пов’язано з розумовою діяльністю людини, тому що споконвічно саме людина є власником і розпорядником тих ідей, що народилися в процесі цієї діяльності. Дані результати розумової діяльності можуть реалізовуватися в наступних об’єктах, що перераховані в Міжнародній конвенції про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності:

•    літературні, художні і наукові твори;
•     виконавська діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
•     винаходи у всіх областях людської діяльності;
•     наукові відкриття;
•     промислові зразки;
•     товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;
•     інші об’єкти, що виникли в процесі розумової діяльності.

        Усі ці об’єкти, створені людиною, можуть активно використовуватися в процесі діяльності організацій при виробництві товарів, послуг, у рекламі й в іншій діяльності. Тому інтелектуальною власністю володіють не тільки фізичні особи, але і юридичні.

          Відповідно до вищесказаного Цивільний кодекс України дає наступне визначення інтелектуальної власності: «Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

•     літературні та художні твори;
•     комп’ютерні програми;
•     компіляції даних (бази даних);
•     виконання;
•     фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
•     наукові відкриття;
•     винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
•     компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
•     раціоналізаторські пропозиції;
•     сорти рослин, породи тварин;
•     комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг),    географічні зазначення;
•     комерційні таємниці.

     При цьому виключне право означає, що використання результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації може здійснюватися третіми особами тільки за згодою правовласника. Інститутом цивільного права, що регулює відносини, пов’язані з використанням результатів розумової діяльності, є право інтелектуальної власності. Норми права інтелектуальної власності містяться в наступних актах: Конституції, Цивільному кодексі, Кримінальному кодексі, Законах України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарiв i послуг», «Про охорону прав на винаходи i кориснi моделi», «Про охорону прав на промисловi зразки», «Про охорону прав на зазначення походження товарів» та в інших джерелах.

        Таким чином, закони надають можливість одержання виключних прав на інтелектуальну власність. Необхідно лише продумане відношення власника до її охорони і турбота про неї. І повірте, якщо використовувані Вами результати розумової діяльності дійсно оригінальні, вони будуть завжди затребувані третіми особами і конкурентами.

Отже, інтелектуальна власність означає не матеріальні цінності, а результат творчої діяльності людини. Але не всякий результат! Відповідно до документів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та Всесвітньої організації торгівлі (ВОТ) інтелектуальна власність як юридичне поняття включає дві сфери права, а саме:

•  промислову власність (industrial property) - авторське право охоплює такі об'єкти як: патенти на винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, а також найменування місць походження товару.
•  авторське право (copyright) охоплює літературні, художні, музичні, фотографічні, аудіовізуальні твори, комп'ютерне програмне забезпечення, топології інтегральних мікросхем. ніякі інші об'єкти, наприклад, плани комерційної, фінансової, підприємницької діяльності, а також ідеї, задуми ніде не визнаються об'єктами охорони інтелектуальної власності.