 Початком зими в українському селі вважалось свято Покрова - Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії, що відзначається Православною Церквою 14 жовтня за новим стилем. Це головне осіннє свято, історія якого бере початок з 910 року, коли в одному з храмів Єрусалиму під час богослужіння юродивий Андрій і його учень Єпіфаній побачили у повітрі Богородицю, яка розпростерла над людьми, що молилися своє широке біле покривало - покров.
В недільний день, під час всеношної, коли храм був переповнений людьми, святий Андрій о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив що йде по повітрю Пресвята Владичиця наша Богородиця, осяяна небесним світлом і оточена Ангелами і сонмом святих. Святий Хреститель Господній Іоанн і святий апостол Іоанн Богослов супроводжували Царицю Небесну.
Схиливши коліна, Пресвята Діва почала зі слізьми молитися за християн і довгий час перебувала в молитві. Потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, закінчивши яку, Вона зняла зі Своєї голови покривало і простягнула його над людьми, що молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла небесною славою, а покрив у руках Її блищав «краще променів сонячних». Святий Андрій з трепетом споглядав чудове бачення і запитав стояв поряд з ним свого учня, блаженного Єпіфанія: «Чи бачиш, брате, Царицю і Пані, що молиться про весь світ?» Єпіфаній відповів: «Бачу, святий отче, і жахаюся». Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх людей, хто кличе Його Пресвяте Ім'я та вдаються до Її заступництва.
Ще в язичницькі часи день, на який зараз припадає свято Покрови, був пов'язаний з культом поминання предків і створення нових сімей, святкуванням закінчення хліборобського циклу, коли завершувались усі польові роботи. У християнську епоху з Покрови починалися вечорниці, які тривали до Великодня, і весілля, які тривали до Пилипівського посту (27 листопада). Це також був час масових шлюбів. «Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем».
У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з луків і закінчували останню подорож чумаки. Для того, щоб всі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
Цікаво, що в народі збереглося повір'я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: «Батечко Покрив, накрий наш будинок теплом, а господаря - добром».
Для козаків свято Покрови було найбільшим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році, козаки, які пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні він набув ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. Віднедавна свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва.
У християн існує уявлення про те, що Син Божий Ісус прийшов як Заступник за грішників, а Пресвята Діва Марія є Покутницею найпершого, праматеринського гріха Єви. З нею пов'язано багато релігійних торжеств (Пречиста, Благовіщення, Успіння), тому в православних піснеспівах називають «всіх часів року благословенням». В народній творчості ця грань її образу об'єдналася з давніми язичницькими уявленнями про богиню землі, богиню-матір Ладу. Траву вона вкриває листям, небо - хмарами, землю - снігом, воду - льодом, дівицю же покриває весільним вінцем, бо вважається покровителькою і захисницею заміжжя. Увечері на Покрову дівчина перед образами читала старовинну молитву, просячи Богородицю цієї ж осені накрити їй голову «хустиною», тобто зробити дружиною «з гарною дитиною», і щоб свекор і свекруха прийняли її як рідну: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку. Чи не стежкою, що не квіткою, а Чесною наміткою ». Адже вона, вийшовши заміж, ніколи вже не здасться на людях з непокритою головою ... За народними уявленнями, земля-мати теж просить Покрову накрити її «білою наміткою».
Якщо в середині жовтня випаде сніг, це - на щастя молодятам.
Але не тільки молитвами дівчата намагалися «випросити судженого». Існує безліч змов, ворожінь. Найпоширеніше: в ніч на 14 жовтня, лягаючи спати необхідно проговорити: «Покрий землю сніжком, а мене женишком» - і лягти спати, ні з ким не розмовляючи. Якщо присниться суджений, значить, в цей рік повинна вона вийти заміж.
До Покрови слід було завершити усі польові роботи. В цей день намагалися веселитися, вірячи, що якщо «Покров весело проведеш, дружка милого знайдеш». А сімейні люди ходять до храмів попросити милості і заступництва у Божої Матері.
На Русі свято Покрова здавна пов'язували з початком зими і присвячували йому приказки: «На Покрову земля снігом покривається, морозом одягається». До цього дня селяни берегли засохлі гілки яблуні. Вважалося, якщо спалити їх саме в цей день, то всю зиму в будинку буде тепло. Саме в цей день селяни починали конопатити хати, адже, за народною прикметою, сніг на Покрову - передвісник сніжної і холодної зими, а не опалий лист з дерев віщував сувору зиму
Прикмети на Покрову:
1. Якщо на Покрову вітер подме з сходу, зима буде холодна, а якщо з півдня - до теплої зими, якщо з півночі - зима буде холодна і багатосніжна; змінний - до непостійній.
2. Якщо листя з дуба і берези на Покров впаде чисто (тобто повністю) - до легкого року, а не чисто - до суворої зими.
3. Яка погода на Покрову, такою буде зима.
4. Якщо лелеки не відлетіли на Покрову - на теплу зиму.
5. На Покров до обіду - осінь, після обіду - зимонька-зима.
6. Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його до січня.
7. Якщо на Покрову випав сніг, то на Дмитрієв день (8 листопада) теж буде сніг
|
