Надрукуйте за 30 хвилин  поданий нижче текст із діалогами через 1,5 інтервали.

П О Г О Д  А

 У неділю вранці Сергій, Сашко і Маша вирішили поїхати до гідропарку. Вони домовилися з однокласниками Сашка, Павлом і Оленкою з сьомого поверху, зустрітися біля будинку. А коло газетного кіоску їх чекали Сергієві  друзі з інституту Роман і Уляна. Автобуса не було кілька хвилин.

–   Яка чудова погода для купання! Я ніколи не бачив такого чистого неба. Хоча ще й дуже рано, а вже припікає,  –  зауважив Павло.

–   Нічого, біля ставка буде прохолодніше, –  заспокоїла його Уляна.

Вийшли з автобуса, пройшли ще півтора кілометра. За годину були вже на місці. Гідропарк зустрів їх щебетанням пташок, різнобарв’ям квітів на клумбах, легким туманом над гладінню ставка. Людей було ще дуже мало. Знайшли зручне місце під тентом, роздяглися і один за одним пострибали у воду. Довго плавали, хлопці пірнали, стрибали з вишки. Цього року на пляж завезли багато чистого білого піску, і молоді люди з розгону падали в його теплі, м’які  хвилі.  Ніхто не помітив, як небо потемніло, сонце сховалось і впали перші краплі дощу. Галасливою зграйкою збились під накриттям.

–   Ну хто б подумав, що таке буде, –  сказала Маша.

–     Ні грому, ні вітру, ні дощу нічого не віщувало. У нас у Сибіру такого не буває. Літо – це літо: спека, сонце, безхмарне небо. А зима – це зима. Мороз, вітер, хурделиця.

–     У вас типово континентальний клімат,  –  авторитетно заявив дев’ятикласник Сашко, – а в нас – помірний. Дощу чекаємо і влітку, і взимку, а снігу останнім часом стало випадати мало.

–     Так, ця зима була і без снігу, і без морозу, – додав Сергій.

–     А в нас у Карпатах такі дощі влітку бувають, що річки з берегів виходять, греблі зриває, мости зносить, навіть людей з долини евакуюють, – сказала Уляна. 

Роман посміхнувся. Його дитинство пройшло на Південному березі Криму, в краю субтропіків, вічнозеленого чагарнику, розкішних пальм і безкрайого синього  моря. Справжнього холоду там не було ніколи. Зате пізніше, коли батьки переїхали до Мурманська, звик  і до морозу, і до інею, і до штормів Льодовитого океану, і до неповторної краси північного сяйва.

–     Хлопці, дівчата! А небо прояснюється, дощ скоро пройде, і ми ще будемо купатися. Не вішай носа, Уляно.

–     Дощику, дощику, зварю тобі борщику! – застрибала на одній нозі Оленка. – ходімо купатися, у воді й зігріємося.

У воді справді було тепліше.

–     Дівчата, гляньте, веселка! Сонце виглянуло! Яка краса! На півнеба райдуга. Ні, такого я в себе в Забайкаллі жодного разу не бачила.

Дощ пройшов. Знову засяяло сонце. Увечері поїхали додому.