Увага важлива для майстра в трьох аспектах:

                I.            Як барометр, за яким він може судити про розвиток і напрям виховання.

              II.            Як ворота, через які тільки він має доступ до душі виховання.

            III.            Як матеріал для опрацювання.

1.       Увага як мірило розвитку й показник напрямку душі. Ми не знаємо ніякого іншого способу зазирнути в душу іншої людини, як спостереження за проявами її пасивної уваги. «У кого що болить, той про те й говорить».

2.       Увага як ворота для всього, що входить в душу. Повз увагу ніщо не проникає в душу людини – визнаний факт. Отже, якщо майстер хоче за будь-що провести в душу вихованця важливу інформацію (а це єдиний шлях до нього), то повинен звернути його увагу на бажаний предмет. Для цього даний аналіз дає майстрові кілька способів:

а.       Посилення враження. прямо: підвищуючи голос, підкреслюючи слова, малюючи велику картину яскравими фарбами та ін.; не прямо, усуваючи враження, які могли б розпорошувати увагу: тиша в класі, відсутність у ньому предметів, які відвертають увагу учня.

б.       Пряма вимога уваги. Засоби, що прямо викликають увагу учня, дуже різноманітні. Один з кращих засобів – часте звертання до учня. Для того, щоб тримати увагу учнів постійно спрямованою на предмет навчання, корисно змушувати учнів виконувати по кілька дій за встановленою командою. Наприклад, устати, сісти, розгорнути конспекти чи книжки, згорнути та ін. Це дає учням звичку щохвилини бути уважними до слів майстра. Дуже корисно для майстра виробити звичку спочатку ставити запитання, а потім, трохи зачекавши, ім’я того, хто повинен відповідати на це запитання: цим увесь клас готується до відповіді.

в.       Заходи проти неуважності. Крім неуважності окремих учнів, коли той чи інший учень відволікається від навчання внаслідок своїх власних думок або якихось сторонніх вражень (наприклад, шепіт), буває ще загальна неуважність класу, сонливий його стан, загальне зниження рівня психофізичного життя, за висловом Фехнера, стан, що передує засипанню. Причини такого стану бувають фізичні і моральні: дуже задушливо в кімнаті, мало кисню в повітрі і т.д. Моральні: монотонність і одноманітність звуків викладання: рутинність майстра, втома від одних і тих самих знань. Майстер, який присипляє увагу учня, впливає на них так само, як впливають на кожного краплі води, що падають одна за одною і видають одноманітний звук з маленькими варіаціями. Щоб клас не дрімав, майстер сам не повинен дрімати, проводячи свій урок легким вже второваним шляхом.

г.        Цікавість викладання може бути двоякого роду – зовнішня і внутрішня. Найбільш нецікавий урок можна зробити для учнів цікавим, залучаючи зовнішні засоби (гра в увагу, суперництво за пам’яттю, змагання винахідливості та ін).

3.       Увага самого майстра до своєї справи – це головний радикальний засіб проти загальної сонливості групи; але є ще паліативні заходи, до яких зазвичай вдаються, а саме: залучити прислів’я чи приказки; доречний жарт, який оживляє групу, збуджує її енергію; або ж тілесний рух, як от невелика розминка, особливо для молодших учнів та ін. Збудження уваги – засіб, який не дає заснути людині.

4.       Увага як матеріал для виховної діяльності. Увесь розвиток людини розумовий і моральний виявляється завдяки спрямуванню її уваги. Збудіть у людини інтерес до всього корисного, вищого і морального – і ви можете бути спокійним, що вона завжди збереже людську гідність. У цьому й повинна полягати мета виховання й навчання. Досвідчений майстер у будь-якому вмипадку насамперед довідається про причину неуважності й впливатиме передусім на неї. Заохочувальні засоби: нагороди за уважність і стягнення за неуважність, теж допускається. Але потрібно, щоб ці засоби не були надто сильні, бо це тільки зіпсує справу.

5.       Оцінки за неуважність – добрий засіб тому, що дають учню можливість прослідкувати, як його увага впливає на увагу його товаришів, і тільки цього іноді досить, щоб зробити учня уважнішим.