Дуже часто людям, які не мають ідентифікаційного коду (для цього подають відповідну заяву до податкової інспекції і отримують у паспорт спеціальний штамп «Має право проводити будь-які платежі без використання ідентифікаційного коду»), ставлять умовні перешкоди на підприємствах, де вони працюють. Мотивуючи це тим, що всі операції, ну просто неймовірно, здійснити без цього самого коду! Давайте з'ясуємо. Як насправді це відбувається.

Звіт до ПФУ подається з використанням ідентифікаційного коду – тобто дані про заробітну плату нашого найманого працівника обліковуються за його ідентифікаційним кодом, бо при використанні комп’ютерної техніки найбільш зручніше використовувати цифрове позначення.

 Вважається, що без коду ускладнюється  подання звітності за такого працівника до Пенсійного фонду України, отримання цим працівником пенсії у подальшому. Адже ідентифікаційний код людини в Пенсійному фонду використовується нібито як номер особистого рахунку – на цей код-номер заносяться дані про всі місця роботи та заробітну плату по всій Україні. Коли людина отримує пенсію, то працівник Пенсійного фонду вводить ідентифікаційний код людини в систему персоніфікації – і за лічені секунди система збирає і видає всі дані про заробіток цієї людини. Не потрібно ніяких довідок, не потрібно збирати документи по цілій Україні. Працює ця система, щоправда, лише з 1999 року, а період трудового стажу до 1999 року враховується за трудовою книжкою та довідками про заробітну плату. Неважко здогадатись, яке важливе значення має тут код – адже він має бути унікальним (тобто одним-єдиним в цілій державі), і його потрібно подавати на кожному місці роботи. Ідентифікаційний код з цим завданням справляється прекрасно.

А от коли коду нема, то роботодавці або придумувують якісь свої позначки замість коду – в АРМ ЗС, або подають дані до ПФУ на папері – залишивши поле коду пустим. Зрозуміло, що в такому випадку втрачається найбільша перевага використання коду – можливість по коду зібрати всі дані. І при виході на пенсію "бідному" безкоднику доводиться або самому обходити всі свої робочі місця, де він працював,  збираючи довідки про заробітну плату; або (якщо йому траплялись сумлінні кадровики, які робили якісні записи в трудовій книжці) – працівник пенсійного робить запити до всіх управлінь Пенсійного фонду, де перебували на обліку роботодавці безкодника, і очікує отримання паперових документів. І як же тоді бути?

Як подати звіт до ПФУ за людину, яка відмовилась від ідентифікаційного коду (безкодника)?

У такому випадку Пенсійний фонд розробив систему кодування, яка мала б трохи покращити стан речей з безкодниками. ПФУ пропонує в полі, куди вноситься ідентифікаційний код, вносити серію та номер паспорта – паспорт є у кожного громадянина. Отож, в поле для ідентифікаційного коду дані паспорта вносяться наступним чином:

Таким чином вказується кожний безкодник. В АРМ ЗС таким чином потрібно заповнити поле, призначене для введення ідентифікаційного коду, в картці працівника. В такому випадку певні незручності з поданням звітності по безкоднику відпадають.

Так що, шановні, майте на увазі, що той, хто відбирає у вас право бути безкодником - бездумні бюрократи, їм байдуже яким буде ваше майбутнє!