Входження України до світового економічного простору зумовлює і реформування системи освіти, яка має стати головним "фундаментом” сучасної культури, науки, техніки, духовного і матеріального виробництва, а також стійкого розвитку соціуму.

У зв’язку з означеним освіта покликана формувати суспільний інтелект, національну свідомість народу, сприяти створенню здорового суспільства, а також покликана взяти на себе роль національного ресурсу оновлення суспільного життя, роль механізму управління соціальним розвитком.

У контексті вимог Болонського процесу актуальною стає проблема якості освіти, зокрема, професійно-технічної, оскільки вона зумовлена потребами суспільства щодо підготовки кадрів для випереджального розвитку країни.

В умовах глобалізації світового суспільства окреслена проблема може бути успішно розв’язана лише за умов, коли освіта торкається глибинних внутрішніх процесів розвитку людини, її менталітету, інтелекту й мислення. Тому провідну роль має відігравати професіоналізм педагогічних кадрів.

Яким же має бути сучасний майстер виробничого навчання? Які принципи повинні лежати в основі його педагогічної філософії? Зокрема, йдеться про особистість майстра виробничого навчання, як основного вчителя професії, організатора і наставника.

1.           Найголовнішим є, безумовно професіоналізм: багато знати і прагнути дізнатися ще більше. Хороший майстер постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися з учнями, вчитися готуватися до уроку. Якщо учень відчуває, що майстер знає у багато разів більше нього, тоді йому буде цікаво з ним спілкуватись.

Професіоналізм має ряд складників:

Отже, професійно-педагогічна майстерність майстра виробничого навчання охоплює всі аспекти його діяльності і є проявом високого рівня професіоналізму педагога.

2.        Але окрім професіоналізму украй важливо, щоб майстер був особою творчою і здатною до саморозвитку. Адже саме Майстер робить величезний вплив на формування світогляду Людини, яку він навчає. Світогляд подібний до мозаїки - образ складається з шматочків, кожен з яких необхідно підібрати за кольором, формою, розміром. Робота копітка, трудомістка: не завжди частинки збігаються. Інший раз доводиться все перекладати знову і знову.

3.        Що ще потрібне Майстрові? Уміти берегти людей. Учнів потрібно берегти особливо, від грубості, злості, байдужості до своїх товаришів, байдужості до всього, що відбувається навколо. У душі учня не повинна згасати радість пізнання. Дитина повинна уміти радіти успіхам інших людей, співпереживати їх невдачам і проблемам. Якщо кожного учня навчити бути добрим, то і весь світ стане добріший.

4.   Також вважаю, що найціннішою якістю Майстра має бути захопленість. Мені пощастило: у своєму житті я зустріла немало таких вчителів. У них сяяли очі, коли йшла мова про свою справу. Душевні крила, які їх підносять над повсякденністю, деколи нікому не видні, і зовні людина виглядає абсолютно звичайною. Окрилений майстер – це майстер який отримує задоволення від своєї справи і для якого все, що він робить освітлене радістю творчості. Думаю, що саме таку людину, вчителя майстра своєї справи цінували, цінують і цінуватимуть.

5.        А ще і, мабуть, це найголовніше, майстер повинен уміти прощати, прощати і розуміти. Це не означає дозволяти все. Можна бути вимогливим, навіть іноді жорстким, але в глибині душі треба прощати все навіть самому задерикуватому учневі. Хіба і він не потребує нашої підтримки? Жодна людина не зробить жахливих речей, коли у нього все гаразд, коли у нього немає проблем і він відчуває, що його люблять. Хіба можна говорити йому: "Ти поганий!" У жодному випадку! Тільки: "Ти хороший, ти завжди хороший, просто ти поводишся не дуже правильно".

6.        Майстер, як і кожна людина, що працює з дітьми, повинен володіти такою важливою якістю, як терпимість, яку ми сьогодні часто називаємо толерантністю, розвивати у сьогоднішніх учнів самостійність, уміння відстоювати свої права, готовність до співпраці і творчої діяльності.

7.     А ще пошана до особи учня яка, на мій погляд, полягає не тільки в тому, щоб не ображати і не принижувати його, але й в зацікавленості до особи кожного. Починається цей інтерес з простого: на перших уроках я намагаюсь запам'ятати всіх учнів нової групи і звертаюся до них тільки за іменами. Карнегі має рацію - це дуже важливо! Згодом прагну дізнатися "родзинку" кожного і показати її всім. Ще краще, якщо цю "родзинку" вдасться застосувати до учбового процесу.

8.     Довіра, - теж складова частина пошани. Якщо учні можуть щось зробити самі, я прагну дати їм таку можливість. Їх цікаві ідеї спрямовую на хвилю креативу в потрібне русло.

У короткому викладі педагогічна філософія майстра збігається з висловом класика: якомога більше пошани до особи плюс якомога більше вимогливості до неї. Але, вимагаючи, прагніть бути максимально об'єктивними і хвалити при першій-ліпшій можливості, причому прилюдно. Свою незадоволеність виражати у формі засудження конкретної дії, а не людини, і завжди прагнути показати можливість виправити (оцінку, вчинок, роботу, стосунки): це налаштовує на позитив і примушує удосконалюватися, а відчуття непоправності помилки викликає розгубленість і відчуття безвиході.

9.           До речі, про помилки. Педагог - теж людина, і завжди і скрізь правим бути не може. Тому, свої помилки треба чесно визнавати і виправляти. Діти зрозуміють і оцінять правильно; а ось затятість в помилці з боязні упустити свій авторитет якраз його і підірве. Так само, як і спроба перекласти вирішення своїх проблем на плечі інших.

10.       І, напевно, останнє. Головне педагогічне і людське завдання – це підтримувати та розвивати природні якості учня, здібності, допомагати в становленні його соціальності, творчої самореалізації особистості, допомогти кожній дитині стати вільною, самодостатньою особою, і конкурентноздатним фахівцем своєї справи.

Сучасне суспільство гостро потребує людей з глибокою вірою в себе, в свої здібності, що уміють ці здібності реалізувати в ім'я особистого і загального щастя. Тому головна мета майстра - підготувати учнів до життя і професійної діяльності в новому інформаційному суспільстві.

Література: