Ринкові умови вимагають від робітника високої професійної мобільності, пов’язаної зі зміною, набуттям нової або інтегрованої професії, формування нових знань, навичок і умінь відбувається на основі уже наявних. У цьому випадку трудові навички вступають у взаємодію. У деяких випадках старі навички сприяють оволодінню новими, тобто має місце позитивне перенесення навичок.

Формування нових навичок відбувається швидко і ефективно, а самі навички характеризуються гнучкістю і пластичністю. Якщо старі навички утруднюють формування нових, відбувається їх інтерференція, тобто негативне перенесення. Ці особливості взаємодії старих і нових трудових навичок необхідно враховувати при організації виробничого навчання.

ЕТАПИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ УМІНЬ

Трудові вміння формуються на основі знань і трудових навичок в межах конкретної професійної діяльності. Психологічною основою трудових вмінь є розуміння взаємозв’язків між метою трудової діяльності, умовами і способами її виконання.

Уміння включає в себе систему навичок, що відносяться до одного і того ж виду діяльності, і систему знань стосовно основних особливостей діяльності в цілому (технологія, машини, умови праці і т. п.). Уміння дозволяють учневі орієнтуватися в нових умовах, вирішувати нестандартні завдання, тобто працювати творчо.

Формування вмінь:

ОСНОВНІ МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ УМІНЬ

проблемне навчання	алгоритмічне навчання	поетапне навчання	системно-структурне начання
учень, отримуючи необхідну інформацію, повинен самостійно розв’язати певну проблему із застосуванням знань	за певними ознаками учень визначає тип завдання і необхідні для його вирішення операції	формуються прийоми розумової діяльності із застосуванням знань для виконання розумової праці	поєднує всі методи навчання: моделювання, рольові та ділові ігри, а також враховує специфічні особливості професійної діяльності людини

Формування трудових навичок

Процес формування трудових навичок включає декілька етапів, які різняться особливостями виконання дій і механізмами нейродинаміки.

Попередній етап — початок усвідомлення навичок, чітке розуміння мети, але недостатнє уявлення про способи її досягнення; при виконанні дій мають місце значні помилки.

Аналітичний етап — оволодіння окремими елементами дій, чітке розуміння того, як потрібно виконувати дії, поєднується з неточним, нестабільним їх виконанням, зайвими рухами при інтенсивній концентрації довільної уваги.

Синтетичний етап — формування цілісної системи трудових рухів, дій, автоматизація навичок, коли виконання роботи стає все більш якісним, зникають зайві рухи, послаблюється довільна увага.

Етап закріплення і високої автоматизації дій. Точне, економне, стабільне виконання дій поєднується з виконанням інших більш складних дій під контролем свідомості.

Процес формування будь-яких трудових навичок має певні спільні риси.

• Основною рисою цього процесу є утворення рухових структур, які об’єднують окремі трудові рухи в єдине ціле.
• Другою рисою процесу формування трудових навичок є виявлення людиною сигналів, які мають пряме відношення до виконуваних дій, що приводить до формування сенсомоторної структури навичок.
• Третя риса формування навичок — зміна співвідношення між рівнями регуляції[1].
• Четвертою рисою формування навичок є засвоєння ритму виконуваних дій, що сприяє тривалому виконанню роботи без втоми.

СУТЬ ВИРОБНИЧОЇ ВПРАВИ ТА СТАДІЇ ЇЇ РОЗВИТКУ

Трудові навички формуються в процесі виробничих вправ — цілеспрямованого систематичного повторення діяльності з метою підвищення її якості.

З фізіологічного погляду виробнича вправа являє собою процес пристосування і відповідної зміни фізіологічних функцій організму учня для найбільш ефективного виконання конкретної роботи. У процесі вправ та у міру формування трудових навичок відбувається нарощування сили і визначаються способи її найраціональнішого використання, досягається зменшення енергетичних затрат на виконання операції. Вправи є дієвим засобом розвитку резервів організму, методом удосконалення діяльності.

У процесі вправ встановлюється злагоджена взаємодія між центральною нервовою системою, рецепторами, серцево-судинною та іншими системами організму, оскільки на початкових етапах має місце неузгодженість в їх роботі, різна лабільність окремих ланок функціональної системи. Узгодження ритмів забезпечується за рахунок адаптації фізіологічних систем, їх здатності змінювати свої характеристики в процесі роботи. Завдяки погодженню лабільності компонентів функціональної системи засвоюється ритм.

М. І. Виноградов встановив три стадії в розвитку виробничої вправи

1.      Характеризується дискоординацією рухової системи, невідповідністю лабільностей центральної і периферійної ланок, широкою іррадіацією збудження, що призводить до зайвих рухів. Виразна індукція гальмування з рухового аналізатора на інші області кори головного мозку зумовлює невизначеність, нерішучість при виконанні роботи, а деколи і припинення її.

2. Характеризуються поступовим підвищенням працездатності і встановленням її на достатньо високому рівні, закріпленням трудових навичок, концентрацією збудження в спеціальних нервових центрах і формуванням домінанти. Трудові дії стають більш чіткими, швидкими, економними при помірному напруженні вегетативних органів.

3. Характеризується стійкою працездатністю на високому рівні, формуванням робочого динамічного стереотипу, автоматизацією трудових навичок. Система рефлексів, які становлять трудову операцію, відтворюється на один подразник цієї системи, участь кори головного мозку реалізується в функціях контролю і оцінки діяльності.