Професійна підготовка

Професійна підготовка учнів включає чотири ступені:

• професійний відбір;
  
• навчання;
  
• формування виробничих колективів;
  
• подальше удосконалення професійної майстерності з урахуванням психологічних особливостей особистості, її мотивів і інтересів.

Професійний відбір в ряді середніх професійно-технічних училищ проводиться на недостатньому рівні. В основному він полягає в медичному обстеженні стану здоров’я і вивчення особистих справ учнів. А успіх професійного відбору – це добре проведена профорієнтаційна робота.

Основним етапом професійної підготовки являється період в училищі. Для якісного навчання і виховання майстру в/н необхідно вивчити індивідуальні вікові особливості учнів групи з урахуванням знань цих особливостей будувати навчально-виховний процес. Це означає, що потрібно постійно вести спостереження за учнями, виявляти недоліки, вносити можливі коректування в організацію процесі навчання.

Розвиток здібностей

Виявлення здібностей учнів і цілеспрямований їх розвиток – одне з основних завдань виховання особливості. Для виявлення здібностей учня необхідно: як можна точніше проаналізувати їх трудову діяльність, порівняти її з діяльністю других учнів, вести роботу по виробленню необхідних якостей.

Як показує спостереження, високого результату можна досягти шляхом компенсації одних здібностей за рахунок інших. Індивідуальні відмінності виявляються при порівнянні загальних і спеціальних здібностей (можливостей). Упущення загальноосвітньої школи по розвитку загальних можливостей, звичайно відбиваються на результатах роботи у середньому профтехучилищі, де важливим питанням є розвиток спеціальних можливостей.

Як правило, слаборозвинуті учні менше активні. Низький рівень активності приводить до відсутності інтересу до навчання. В таких випадках необхідно займатися розвитком загальних можливостей. Проблемна будова навчальної діяльності веде до стабільності і глибоким знанням, поскільки вони освоюються в активному пошуку, роздумі.

Умови і закономірності формування навиків і умінь

Процес-формування виробничих навиків і умінь необхідно розглядати в єдності з завданнями формування особливості учнів, їх всестороннього розвитку, фізичного. Морального і розумового виховання. Необхідний системний підхід до вирішення даного завдання.

Наявність професійних навиків і умінь необхідних робітникові при вирішенні практичних завдань по плануванні, організації і регулюванні трудових процесів, тому збільшується роль виробничого навчання в розвитку інтелектуальних здібностей учнів, технічного, практичного простору мислення. Науково-технічний соціальний розвиток нашого суспільства висуває нові вимоги до підготовки працівників. Зростає значення творчого відношення до праці, уміння самостійно здобувати знання і підвищувати професійну майстерність, оволодівати суміжними професіями. Велике значення одержує здатність адаптуватись до змінних потреб і умов праці, умінні застосувати одержані знанні і навики в різних умовах, тому важливою являється задача формування в учнів пластичних навиків, які здатні до перебудови і переносу в нові умови.

В процесі формування виробничих навиків і умінь проходить розвиток професійних здібностей, інтересів і других якостей особливості.

Це процес в дійсності дуже складний, що пояснюється впливом на нього системи факторів. І недооцінка кожного із них негативно відбивається на навчанні. До тих відносяться особливості самих виробничих навиків, форми і методи організації навчання. вікові індивідуальні можливості учнів. Ці фактори важливі при формуванні любих навиків, їх необхідно ураховувати при виборі навчання у всіх випадках.

Успішне оволодіння виробничими навиками і уміннями залежить перш за все від відношення учня до праці, навчання, інтересу до своєї майбутньої професії, до занять. Рушійною силою, яка змушує до діяльності, являється потреба людини, яка відображається в його уяві у виді бажання, устремління і інтересу. Досвід показує, що зацікавленість учня допомагає успішному оволодінні професією, навіть не дивлячись на окремі недоліки в організації навчання. При відсутності зацікавленості в учнів не забезпечує успіху і хороша організація. Ефективність навчання значно зростає там, де високий рівень його організації крокує з зацікавленністю учня.

Спостереження за учнями показують, що в початковий період навчання умовно їх можна поділити на три основні групи.

Треба одночасно займатися формуванням особистості, виконуючи при цьому індивідуальний підхід до кожного учня.

Першорядною задачею, особливо в роботі з педагогічно запущеними підлітками, є пробудження у них інтересу і позитивного відношення до навчання. майбутньої професії, профтехучилищу.

Важливе значення при цьому має уважне, дружелюбне і поважне, а разом з тим і вимогливе відношення до учня. А також створення умов, які забезпечують успіх в навчальній роботі на перших етапах навчання з тим, щоби заставити учнів повірити в свої сили і прагнути до оволодіння професією.

В процесі формування навиків виділяються основі стани: негативний, основний і заключний.

На початковому стані, спостерігається досить швидке покращення показників швидкості дії і якості. Цей стан називається аналітичним, так як при умові складних дій, учень спочатку оволодіває окремими їх елементами. Даний етап має виняткове значення для розвитку навиків, так як перші враження указують вплив на весь дальні ший хід завдання. Тому необхідно під час перших вправ забезпечити правильність і точність прийомів роботи. Уже на цьому етапі велику роль відіграє досягнення позитивних результатів, поскільки від цього залежить віра учнів в себе і інтерес до роботи.

На основному етапі спостерігається ріст позитивних результатів. Для цього етапу характерно засвоєння процесів, що представляє собою більш трудне завдання, чим першопочаткове оволодіння навиками. Причиною зниження показників можуть бути відсутність інтересу, втома зміною умов праці. Грає роль і поступове ускладнення завдань і підвищені умови до швидкості і точності роботи, а також інтенсивність і довго тривалість безперервної роботи. Ясно, що недостатня кількість вправ і довгі перерви в їх виконанні можуть привести до утрати навика. Майстру в/н слід приділяти велику увагу учням, які з різних причин відсутні на заняттях виробничого навчання. Втрата навиків може викликати перевтома. Вивчивши індивідуальні особливості учнів, майстер в процесі заняття регулює темп роботи, особливо звертає увагу на фізично слабших учнів. Позитивний вплив указує також послідовність різних видів навчальної роботи. Труднощі оволодіння навиком можуть бути викликані висок темпом роботи, точністю, швидкістю дій і т.д.

На заключному етапі продовжується удосконалення навика, його закріплення і автоматизація. Наряду з такими якісними показниками як точність, темп, стійкість виробничих навиків і умінь важливі також пластичність, легкість переносу в нові умови і вимоги.

Пластичність навиків – один із основних показників їх удосконалення. Слід відмітити, що домогтися високої пластичності навиків при навчанні значно трудніше, ніж закріпити їх міцність та стійкість. Одна із головних умов, яке забезпечує пластичність навиків – використання вправ на застосування одних і тих же навиків в різних умовах для вирішення різних завдань.

Професійна підготовка повинна давати знання більше, чим цього потребує сьогоднішня техніка і технологія. Тому уже в початковий період навчання. при проведені простих вправ різної складності, слід пропонувати учням інформацію про механізовані способи обробки. Шляхом затосування різних пристосувань, виготовлених майстром, наочно показувати і привчати учнів виконувати роботу більш економічними способами з меншими затратами робочого часу і матеріалу.

Роль майстра в професійному навчанні учнів полягає перш за все в тому, щоб передати своїм вихованцям ті знання, навики і уміння, якими він сам володіє. Майстер повинен уміти визначати і відбирати найбільш раціональні прийоми роботи, залучати учнів до їх вивчення. Проводити змагання між командами і групами за втілення в навчальний і трудовий процеси раціональних методів і прийомів праці, що допомагає різкому підвищенню пізнавальної активності учнів, згуртованості колективу на базі творчого відношення до справи.