Одним із важливих завдань сучасної Української школи є формування майбутнього країни, виховання вільних, відповідальних людей, гідних громадян своєї країни. Яким чином це можна зробити? За допомогою яких форм та методів? Як і чому вчити? На ці та інші питання немає однозначної відповіді.

Більшість методистів у світі сьогодні погоджуються з тим, що треба переходити від «передачі знань» до «навчання життю», тобто опанування учнями умінь і навичок саморозвитку особистості, шляхом упровадження технологій, організації процесу навчання, пошуками відповіді на питання: „як навчати, як створити умови".

Досягнути цієї мети найбільш ефективно можливо, при застосуванні таких методів навчання, які активізують учня, замість переказування інформації, відірваної від життя і суспільного досвіду учнів.

Отже сучасні уроки повинні:

Виходячи з таких завдань, форми роботи на сучасних уроках повинні бути далекими від сухого переказу абстрактних знань. Вони повинні захоплювати учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції й свідомість учнів у великій мірі залежить саме від тісною зв'язку форм навчання з уміннями й стилем роботи вчителя.

Досягнення цих результатів можливе при застосуванні активних (Інтерактивних) методик.

У педагогічній літературі описано чимало типів організації навчання (за рівнем активності учнів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою, за способами організації тощо). Ще у 60-х роках XX століття

Голант Я. поділив типи і методи навчання на активні та пасивні залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Під пасивністю розуміється низький рівень активності учнів, переважно репродуктивна діяльність за майже цілковитої відсутності самостійності й творчості. Інтерактивне навчання є різновидом активного, однак має свої особливості.

Пасивний (репродуктивний) тип навчання. Учні, виступають у ролі «об'єкта» навчання, мають засвоїти й відтворити матеріал, переданий їм вчителем, текстом підручника тощо - тобто джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, що вимагають від учнів лише слухати й дивитися (лекція - монолог, читання, пояснення, демонстрація й  відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються одним і не виконують жодних творчих завдань.

Активне навчання. Такий тип навчання передбачає застосування стимулювання пізнавальної активності і самостійності учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає у діалог з учителем. Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання (часто домашні), питання учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Інтерактивне навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Науковий аналіз проведений вченими США у 80х роках XX ст. засвідчує, що інтерактивне навчання вможливлює різке збільшення відсотка за матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю( дії, практику). Результати цих досліджень відображено у схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

Лекція - 5% засвоєння

Читання -10% засвоєння

Відео-аудіо матеріали - 20% засвоєння

Демонстрація -30% засвоєння

Дискусійні групи - 50% засвоєння

Практика через дію - 75% засвоєння

Навчання інших/ застосування отриманих знань одразу - 90% засвоєння

«Піраміда навчання» демонструє, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція 5 %, читання – 10 %), а найбільших – інтерактивного (дискусійні групи – 50 %, практика через дію – 75 %, навчання інших або негайне застосування знань – 90 %).

Слід ще раз зазначити, що проведення інтерактивних уроків передбачає зміну ролі вчителя, який перестає бути особою, що інформує й опитує учнів, а стає організатором діяльності учнів у ситуації вільного обміну думками й поглядами. Учитель відступає від формули роботи з цілим класом, - до самостійної роботи учнів у малих групах або у парах, а також учнівських проектів, як індивідуальних так і колективних. Отже такі уроки дають можливість диференціації й  індивідуалізації навчання.

Інтерактивна методика проведення уроків забезпечує розвиток наступних вмінь та навиків учнів;

Уроки, які ґрунтуються на інтерактивній методиці мають такі особливості :

Для того щоб вчитель ефективно використовував інтерактивні технології слід:

Ратушняк СМ. заступник директора ліцею з навчальної роботи,
тренер Всеукраїнської асоціації вчителів та суспільних дисциплін „Нова Доба"

ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК

Слово "інтерактив" походить від англійського слова "іnter" – це взаємний, «act» - діяти. Інтерактивний - здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп'ютером) або з будь-ким (людиною). Отже, інтерактивний урок - це передусім діалогове навчання, під  час якого відбувається взаємодія учня з вчителем. Спеціальна форма організації пізнавальної діяльності з цілком конкретними цілями, досягнення яких можна прогнозувати. Одна з таких цілей - створення комфортних умов на уроці, при яких вчитель відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.

Сенс інтерактивного уроку полягає у тім, що навчальний процес організований так, щоб практично всі учні були залучені до процесу пізнання. Мали можливість розуміти і рефлектували з приводу того, що вони знають і думають. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен робить власний висновок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. До того ж це відбувається в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, але й розвивати власну пізнавальну діяльність, переводити її на вищі форми співробітництва.

Інтерактивний урок передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, котре веде до взаєморозуміння, взаємодії. До спільного розв'язання завдань, важливих для кожного учасника. Інтерактивність виключає домінування того, хто виступає над іншими, однієї точки зору над іншою. Під час діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин та відповідної інформації, зважувати  альтернативні погляди, продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроці організовується індивідуальна, парна, чи групова робота з документами, різноманітними джерелами інформації, використовуються творчі роботи.

Слід зауважити, що інтерактивний урок дає змогу вирішувати одночасно кілька завдань. Важливим є те, що він розвиває комунікативне вміння і навички, допомагає встановити емоційні контакти між учнями, забезпечує виховну задачу оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки друзів. Як показує практика, використання інтерактивності під час уроку знімає нервове навантаження школярів, дає можливість змінювати форми їх діяльності, зосереджувані увагу на головних  питання теми уроку.

Структура інтерактивного уроку

Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги до структури уроку Як правило,  пропонується така структура:

1. Мотивація навчальної діяльності (Фокус). З хв. - 5% часу.

Мета цього етапу - сформувати увагу учнів на проблеми й викликати  інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути питання , цитата,  коротка історія, невеличке завдання, розминка і т.п.

2. Представлення теми та очікування навчальних результаті -5% часу.

Головна мета цього етапу - забезпечити розуміння учнями зміст діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від  них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних  результатів усіх учасників заняття.

3.  Засвоєння нової інформації. 5-Ю хв. - 10% часу.

Метою є надання учням достатньої інформації, для того щоб на її  основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. Для економії часу на уроці для  максимального ефекту уроку можна подавати інформацію в письмовому вигляді  для попереднього вивчення.

4. Інтерактивна вправа - це центральна частина уроку. 25-30 х: - 60% часу.

Мета - практичне засвоєння матеріалу. Досягнення поставлених цілей  уроку.

Послідовність проведення цього елементу така:

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. 10-15 х – 20 %.

Основна мета-рефлексія, удосконалення того, що було зроблено на уроці  чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосовувати отримане не уроці в  майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: що нового дізналися, яких навичок навчилися, наскільки це може бути корисно в житті.  Крім того, можна задати питання із проведення самого уроку: що було  найбільш  вдале, що ще сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі  учні змогли сформулювати відповіді на всі питання.