***

Що це зі мною сталося - не знаю, немов колись дзвінка твого чекаю. Не подзвони. Хай збайдужіла кров скипить вогнем у юному відчаї.

***

Слава світу, вічність, сан високий, популярність - це така морока, бо ж замало бути лиш Аллахом, треба мати ще й своїх "пророків"

***

Тебе не віддали духовній мглі твої уважні й мудрі вчителі. А ти? Кому ти засвітив хоч свічку на  мільярднолюдній цій землі?

***

Я пам'ятаю кожне твоє слово і погляду печать невипадкову. За сто верстов сіяє мені сонце останньої осінньої любові.

***

Ох, бідне серце, і ледача незрозуміла в тебе вдача: від болю лютого мовчиш, від слова доброго ти плачеш. Г.Тарасюк

***

Я не скажу: "Зостанься при мені", лише спитаю тихо: "Не забудеш?" Промчить цей день, як вершник на коні. Від нього тінь - впаде землі на груди. І прокричать високі журавлі мені, тобі і вершнику в дорозі. Я вже така, як листя на траві: очікую не сонця, а морозів...