Субота, 2024-04-13, 5:23 PM
ПЕРСОНАЛЬНИЙ САЙТ
педагога професійного навчання Цюпак Ольги Володимирівни

Цілі завжди випереджають можливості,
будуючи шлях для розвитку
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна Мій профіль ВихідРеєстраціяВхід
Меню сайту

Категорії розділу
Інформаційна бібліотека [171]
Навчаючи - виховуємо [23]
Виробниче навчання [15]
Професія "Діловод"
Все про комп'ютерні технології та Web-дизайн [124]
технічні новинки, комп'ютерне обладнання, програмне забезпечення
Словник комп"ютерних термінів та сленгу [4]
Стенографія [10]
Етика, естетика [22]
Логіка [14]
Машинопис та Діловодство [107]
Психологія [49]
тести, оптичні ілюзії, акцентуації
Релігієзнавство [9]
Філософія [26]
Філологія [68]
мово-літературознавство, фольклористика
Українська обрядовість [211]
вірування, прикмети, етнографія, обереги
У світі цікавого [86]
Лірична сторінка [36]
Мережива долі [1]
розповіді про неординарних людей
Жартома і всерйоз [24]
Скарбничка мудрості [32]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу


Користувачі
Гості сайту
 





Помощь блогеру



 


Головна » 2014 » Липень » 21 » "Сини. Сини"
4:41 PM
"Сини. Сини"

Чого ж ти плачеш? Жалю і так багато.

Чого шепочеш: « Матінко, прости...»?

А де ж ти був, коли промокла хата тебе чекала понад всі світи?

Тягла старенька ночви та коритця

А дощ все літо знавісніло лив...

Худесенька, змарніла, блідолиця

Тебе чекала мати серед злив.

Тулила все докупи копійчину

Щоб як приїдеш стіл був наче рай

Щоб було на обнову онучатам

А там вже, бабо, й посаг свій збирай

Чекала все безсонними ночами

Котились сльози - сину, сину мій

Такий важкий тягар літ за плечима

Несу з печаллю по землі оцій

Я все тобі дала - красу і силу

Останню крихту хліба і добра

Травицю зранечку скосила

Й занемогла

Мабуть, прийшла пора ..

На ранок двері вже не відчинила

Пішла з життя так тихо як жила

Душа десь по світанню голосила

І плакало за нею півсела

Ридав оркестр, а голова сільради промову склав про руки золоті,

Що встигли всьому в праці дати раду

Про серце, що добро несло в житті..

А натовп тихо гомонів про тебе,

Що й попрощатись з матір’ю не зміг

Хилилось знову в смутку хмарне небо

Й ромашки в сум горнулись край доріг.

Не встиг... Приїхав зболений... надвечір

Сусід на цвинтар мовчки проводжав

А там лиш мовив: « тут казали речі сам голова сільради виступав»

І відійшов

А ти осліп неначе

Відняло мову в горлі - судома

Причулось - мама вдалині десь плаче

Ледь видавив із себе « мама м-а..»

Зоря летіла на росисті трави

Стояла тиша вартою. Німа

Зажив собі у місті шани й слави

Та що з того як матері нема?

Ти знав простить, ти знав що зачекає, не потривожить не попросить знав.

Ти йшов своїм шляхом, що пролягає до інших благо-споживацьких справ.

Та й десь отам ти загубив і совість.

В рекламах лоску і міщанських рис.

І можна написати б цілу повість,

Як ти душею покотився вниз.

Та я не буду - сам собі суддя ти

Я мовчки квіти принесу сюди

Й вклонюсь могилі бо лежить тут мати

І люди йтимуть з квітами завжди.

 

Категорія: Лірична сторінка | Переглядів: 736 | Додав: Olga | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар
«  Липень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Друзі мого сайту
  • Інформаційний портал "Профтехосвіта Хмельниччини
  • Вище професійне училище № 25
  • Блог методиста ВПУ-25 Мар'янич Т.Г.
  • Персональний сайт Коржан Т.В.
  • Створити сайт uCoz
  • Інструкції для uCoz

  • Сьогодні

    Архів записів

    www.qrcode-generator.de
    Copyright MyCorp © 2012- 2024                       Всі авторські права захищені

    При використанні матеріалів блогу, посилання на джерело обов"язкове. Дякую за розуміння!

    www.copyright.ru

    %
    освітній портал Педагогічна преса
    https://web-kwest18.blogspot.com/